Привіт, друзі!

Попереджаю, що роман Потрібний наречений вже завершується. Скоро на нього ціна зросте, тож поспішіть придбати дешевше.

Він хотів веселу відпустку, тому погодився зіграти нареченого подруги брата. Вона мріяла довести родині, що щаслива, тому попросила його поїхати з нею на сімейне свято. Але ніхто з них не уявляв, що фальшиві стосунки переростуть в щось більше і це зруйнує їх звичне життя, відкриє завісу над страшною таємницею. Чи зможуть вони розкрити правду та знайти своє щастя, коли кожен їхній крок може стати останнім?

Уривок:

Розумію, що мав би думати про Сашу, наше минуле, а не так легко перемикатися на щось нове. Але тіло тупіше ніж голова. Воно реагує на близькість Аліси миттєво. Реагує так, наче я хлопчик і жінок бачив лише на картинках журналів. 

Цей поцілунок… він був несподіваним. Не лише для неї, але й для мене. Я планував просто зіграти роль, підтримати її перед родиною. Але коли я взяв її за плечі, коли побачив її очі… все змінилося.

Вона була такою красивою, такою вразливою. Її губи були такими м'якими, такими теплими. Я не міг втриматися. Це було, як спалах, як електричний розряд. Я відчував, як моє серце б'ється швидше, як кров приливає до обличчя.

Я не думав про наслідки, не думав про те, що це гра. Я просто хотів відчути її, хотів показати їй, що вона не одна.

Коли ми відірвалися один від одного, я побачив її очі. Вони були такі ж блакитні, як і в дитинстві, але тепер у них було щось інше. Щось, що змусило мене відчути… не знаю, як це описати.

Це було більше, ніж просто поцілунок. Це було… ніби ми з'єдналися. Ніби ми знайшли один одного після довгої розлуки.

Я знаю, що це божевілля. Ми ледве знайомі, ми граємо ролі. Але я не можу заперечувати, що відчув. Я не можу заперечувати, що вона мене приваблює.

І це мене лякає. Бо я не знаю, що робити далі. Я не знаю, чого вона хоче. Я не знаю, чого хочу я.

Але одне я знаю точно: цей поцілунок змінив усе. І я не впевнений, що готовий до цього.

— Поцілував маму, цілуй мене! — раптово чую голос малечі. Це настільки несподівано, я шоковано дивлюся на Алісу. Вона теж виглядає вкрай здивованою, розгубленою. Проте Міланка чекає і я беру її на руки. Легко чмокаю в щічку.

Читати книгу тут - Потрібний наречений.

А ще нагадую, що в мене стартувала новинка:

— Привіт, я... — починаю я, намагаючись пояснити, хто я і чому тут, але він мене перебиває.

— Я знаю. Тато попередив. Заходь, — він відступає, запрошуючи мене всередину. — То що, готова до роботи?

— Так, я... готова. Я прийшла працювати економкою. Мене направив Іван Семенович, — я намагаюся триматися впевнено, але голос трохи тремтить.

Він сміється. Його сміх низький і приємний, але я не розумію, що його розвеселило.

— Економкою? Тато, звісно, оригінал, — він підходить до мене, повільно обходячи навколо, розглядаючи з ніг до голови. — Думав, ти будеш у чомусь більш... відвертому. Та нехай. Можеш починати.

— Добре, а з чого почати? — здається, тут не брудно. Напевно, спершу займуся приготуванням їжі.

— Можна з танцю, — білозубо всміхається він. Що?

З ЛЮБОВ'Ю Лія Роуз ♥️ 

Підписуйтеся на мої оновлення, щоб не пропустити важливу інформацію. А також тут я в Інстаграм, а тут - в телеграм.