Вітаю, читачі.

З випуском 8-ї глави я трохи забарився — не через лінь чи брак натхнення, а тому що вона вийшла справді великою і складною. Це, без перебільшення, один із найважчих епізодів, над якими я працював. Але й один із найулюбленіших.

Це перша повноцінна екшн-сцена за участі наших героїв. Якщо у 7-й главі ми бачили, як команда готується до справи, як мислить, планує, зберігає холодну голову — то зараз настав час перевірки. Настав момент, коли все це мало спрацювати не на словах, а в реальній ситуації. Хотілося показати не просто динаміку, а глибину кожного кроку, рішень, реакцій — розкрити їхні характери через дію.

Мені здається, вийшло саме так, як треба. Ця глава наповнена всім тим, до чого я поступово підводив — від атмосфери до розстановки деталей. І навіть мене, попри те, що я перечитував її, мабуть, понад двадцять разів, вона щоразу змушує затамувати подих. Це один із тих рідкісних моментів, коли сцена в голові й на папері (екрані) збігаються — живе відчуття, що все стало на свої місця.

Дякую, що читаєте.

Зустрінемось у наступній главі Фрактальної Реальності.