Від Екселю до Екстазу (письменницького)

✨ Вітання, мої дорогесенькі! ✨

Сьогодні я хочу поділитися з вами історією з моїх робочих буднів. Бо ж письменники в перервах між створенням захопливих світів і карколомних сюжетів іноді змушені повертатися на грішну землю, де панують звіти, таблиці та інші не менш захопливі (насправді ні) речі.

Отже, уявіть собі картину: я, натхненна ранковою кавою та мріями про нову главу мого роману, намагаюся влитися в робочу рутину. Але, як ви розумієте, муза — дама примхлива, і її мало цікавлять аналітичні довідки. Моя голова живе у світі моїх героїв, їхніх пристрастей та інтриг.

І ось, коли я нарешті, з великими зусиллями волі, майже здолала чергову порцію робочих завдань — склала всі необхідні таблиці, вивела якісь неймовірні формули та навіть намалювала схему, яка могла б претендувати на абстрактний шедевр, мій вірний (а сьогодні, здається, зрадливий) комп'ютер вирішив влаштувати мені сюрприз.

Екран раптово помер, а на ньому з'явилося зловісне повідомлення: «Програма Microsoft Word не відповідає». І все! Мої три години кропіткої праці, мої надії на швидке повернення до світу літератури розчинилися в електронній безодні.

У цей момент я відчула себе героїнею трагікомедії. З одного боку, хотілося голосно закричати, з іншого — розсміятися від абсурдності ситуації. Бо як не знервуєшся, коли ти вже майже на фініші, а підступна техніка підставляє тобі ногу?

Але, як то кажуть, що нас не вбиває, робить нас сильнішими (або принаймні змушує шукати нові способи боротьби з робочою рутиною). І я знайшла кілька таких способів, якими й хочу з вами поділитися:

• У перервах між робочими завданнями я влаштовую собі маленькі літературні втечі, де дозволяю собі подумки написати кілька абзаців мого роману. І це як ковток свіжого повітря для моєї творчої душі.
• Буває підписую угоду із «хочу». Просто веду переговори сама з собою: «Окей, завершу цей пункт — і подарую собі п’ять хвилин фантазії. Можна навіть з емоційним монологом для головної героїні». Це як корпоративний варіант шоколадки після планерки.
• А інколи обіцяю собі, що після завершення особливо нудного завдання винагороджу себе чашкою смачної кави або кількома сторінками улюбленої книги (звісно ж, не робочої).

А щодо втраченої довідки... Що ж, це ще одна історія до моєї скарбнички письменницьких буднів. Хто знає, можливо, колись вона стане частиною якогось кумедного епізоду в моєму романі.

Головне — не дозволяти рутині та технічним негараздам загасити мій творчий вогник. Адже за кожним робочим днем обов'язково настане вечір, коли я зможу знову поринути у світ своїх історій.

А як ви боретеся з «нехочухою» на роботі?

Чи траплялися у вас подібні «технічні катаклізми»?

Діліться своїми історіями в коментарях! Мені буде дуже цікаво почитати.

З любов'ю та надією на менш «глючний» завтрашній день, ваша невгамовна авторка Тіна ВОЛФ ❤️
Авторка, мрійниця ✨ і трохи фантазерка ✨ завжди рада новим читачам ❤️