Уривок і буктрейлер до кн «великодушний ескорт»

Вітаю. Сьогодні раджу до прочитання передплатну книгу “Великодушний ескорт” (тисни на назву) Якщо полюбляєте читати жіночі романи з заплутаним сюжетом і непередбачливим фіналом — це історія те, що ви шукали. Емоції гарантовано!

Анотація

В один день життя Мартини змінилося — варто було лише прийняти спокусливу пропозицію місцевого багатія Драгоманова. Відтепер вона змушена видавати себе за його доньку, а натомість чоловік обіцяє омріяне життя. Проте ця угода насправді приховує чимало ризиків. До того ж багатій несподівано обіцяє передати свою компанію у спадок нареченому «доньки». Тож Мартині доводиться не лише грати відведену роль, а й протистояти звабливим залицяльникам. Однак чи вдасться їй з'ясувати, хто з них щирий, а хто переслідує нечестиві наміри?

Уривок

Коли тренер піднімає долоню, прощаючись ще з кимось з учнів, я маю змогу роздивитися його татуювання. Вони огортають шию чоловіка й спускають нижче. Понад усе зараз кортить спустити з його плечей кімоно, аби роздивитися увесь малюнок. Якщо не помиляюся, на спині Гектора — дракон.

Ох, як все-таки чоловіку личить кімоно, татуювання, суворий вигляд, різка мова й скритна усмішка. Усе це тестостероновий викид, який заворожує мене, змушує ніяковіти й безперестанку покусувати губу. А ще я повсякчас стискаю кулаки, відчуваючи, як нігті впираються в шкіру. Жадаю так стискати чоловічі плечі, тільки ще сильніше. 

 — Я покажу тобі лише один прийом, — тренер підходить ближче, від чого мене проймає жар. — Тобі й цього буде забагато.

Не чекаючи кивка, Гектор м’яко бере мене за зап’ястя. Його дотик впевнений, але не грубий — радше теплий, огортаючий, без загрози. Утім, я намагаюся інстинктивно звільнити руку. Дарма. Чоловік подається вперед, поглинаючи мій рух, як суха губка вбирає воду. І все наступне стається за секунду: моє плече трохи розвертається, тренер заходить за спину, притискає до себе однією рукою, а другою — контролює мій лікоть.

Тепер моя спина торкається його грудей. Я усвідомлюю, що не можу вийти з позиції. Та й не хочу. 

— Бачиш, — прошепотів він, нахилившись до самого вуха, — це називається контроль. Без болю. Без боротьби. Просто тримаю тебе, знерухомивши.

— Бачу, — кажу, відчуваючи, як сильно бʼється моє серце.

Мені доволі спекотно, але Гектор не поспішає звільняти зі свого полону. Я цілком зафіксована чоловіком.

— До речі, Мартино, я ще раніше хотів тебе запитати. Звернув увагу, що ти ні на крок не відходиш від Давида Дмитровича. Щось тебе до цього зобов’язує чи це твоє бажання?

Я усміхаюся, бо це питання — ще один привід вважати, що я небайдужа своєму охоронцю.

Ваша Кейтрін Шкроб ❤️