Гаряченьке пішло☺️ Прискорююся з викладанням детектива-трилера "Оберіг для неї", сюжет набуває містичного забарвлення. Поки лише натяк, незабаром буде більше ✍️ Прошу до читання, чекаю на коментарі.

***

- Знаєш, мамо, в поганих трилерах завжди знаходиться нарвана дунька, яка лізе в пащу маніяка, щоб з’ясувати, а чи справді він маніяк. Гепіендом це закінчується аж ніколи. Класно, що тобі зустрівся маніяк Андрій, він, дякувати богу, добряга.

- Припини, ніхто в пащу не ліз, там люди були, – осадила Ксеня Катерину. Але та вже натягнула навушники й втикнулася в телефон – ігнорувала нетямущу матір, яка, потрапивши у справжній трилер, вирішила раптом стати героїнею коміксів.

- Мамо, ви теж вважаєте, що у мене параноя і ревнощі? – звернулася Ксеня до свекрухи.

- Ти могла б з нами порадитися, – обережно зауважила леді Віра. – До речі, Люба з сіток казала, що в неї є непоганий психотерапевт. 

***

- Добре, що ви зателефонували, – без привітань відповів на її дзвінок Мирослав. Я щойно розмовляв з Андрієм і саме хотів набирати вас. Мені важко про це повідомляти, але я знайшов у нашій базі вбивство, схоже на німецьке. Воно сталося в Донецьку 17 листопада 1984 року. Затримали якогось наркомана, але доказів не було, тож відпустили. Жертва – Ірина Курченко, дівоче прізвище Чумак, у першому шлюбі Леніна. Вдова, дітей нема.

- Ще одна Леніна похилого віку? – видихнула Ксеня.

- Не сильно я вас здивував, еге ж? Їй було 62. Сліди тортур, горло перерізане, чіткі відбитки взуття 40 розміру. Її, щоправда, знайшли в ліжку, але стілець був поруч, і саме на ньому вона провела останні хвилини – не дай боже, години! – життя. 

Ксеню немов накрили мокрим рядном. Вона одразу змерзла, по руках пішли гуски, в голові запала крижана тиша. Хоча мало б бути навпаки. В дитячій грі «тепло – холодно» чим ближче до розв’язки – тим гарячіше. А її трусило так, що довелося сісти, аби не впасти...