Всім привіт.
Ну щооо… Мене засмоктало в мою книгу з головою.
На роботі думаю про сцени, по дорозі додому - про діалоги, вдома дивлюсь на немитий посуд і така:
«Ну… головне ж - натхнення, правда?» ?
Я не очікувала, що це настільки затягне.
Чесно, іноді здається, що я більше живу в історії, ніж у реальному житті. Це звісно не так, але це капець як відволікає.
І знаєте що? Навіть якщо це нікому не зайде - мені здається, головне, що я в це заринулась с головою і мені добре. Як терапія.
Автори, у вас теж так ?
Це все тому, що я ще новенька :)
Бо для мене це капець - капець ?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСто відсотків! І до речі писати треба доки, як то кажуть: пре. Бо якщо відкладете на потім, кажу зі свого досвіду, потім, при поверненні або не виходить писати те, що задумувалось, або пишеться щось геть інше
Бажаю успіхів на платформі!♥️
Кайла Броді-Тернер, Дякую!
Дуже дякую за пораду. Так, головне не перегоріти, бо потім напевно все…
Не можна повністю йти з головою, можна перегоріти. Робіть хоча б якісь перерви. Ви у себе одна-єдина.
Ірина Скрипник, Так, але мене дуже рідко так щось чипляє. Сама у шоці
Аналогічно) А ще нова залежність - моніторити перегляди, бібліотеки)))
Тата Карел, Цім я також грешу :) вмовляю себе, що пишу суто для себе. Ахах
У мене така ж історія.))
Лана Рей, Ну добре , а то я думала, що зі мною щось не так :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати