Серце б’ється швидше, руки трохи тремтять — і ні, це не перебільшення. Сьогодні той самий день. Через 30 хвилин, світ побачить фінал "Не відчиняй" — історії, яка почалася з болю, темряви й надії. Історії Лії. Її вибору. Її падіння. Її сили.

Мене накриває хвилею емоцій — ніби я сама стою перед тією прірвою, в яку вона заглядає. Бо ця книга — не просто текст. Це подорож у найпотаємніші куточки душі. Це страхи, від яких не втекти. Бажання, які не можна вгамувати. Це відвертість — іноді красива, іноді болюча, але завжди справжня.

І я знаю: багато хто з вас чекає цей фінал. Хтось хоче розв’язки. Хтось — відповіді. А хтось — просто ще раз поринути в темряву, що дивним чином стала чимось рідним.

Тому — не пропустіть.

Опівночі.

Відчиняться двері, які, можливо, краще було б залишити зачиненими. Але ж ми з вами ніколи не шукали легких шляхів, правда?

До зустрічі в темряві. І… дякую, що були поруч. Цей шлях ми пройшли разом. 

✨✨Світлана Романюк ✨✨