Пристрасть, що спалює правила

Хвилююча історія від Анни Харламової про пристрасть, що спалахує там, де її бути не повинно. 

Книга "Мій бос - мій гріх" захоплює фліртом, цікавими поворотами та динамікою. Це палка, заборонена історія про боса та асистентку. Робочі стосунки швидко перетворюються на гру, де кожен дотик - виклик, а кожне слово - напруга. Їхні почуття заборонені, надто ризиковані… але занадто сильні, щоб втекти. Це роман про пристрасть, що спалює правила, і кохання, що змінює все. 

Про книгу:

Приховане бажання під маскою професіоналізму
Історія, що шепоче про спокусу
Сцени, які змушують серце битися частіше
Герої з характером і глибиною

 Уривок:

“— А де побачення? 

   Вона розгубилась і була в чистому шоці від мого запитання, яке я не мав права задавати. Я показав себе зовсім не тактовним і це точно не поводження боса. Але, слова самі вистрибнули і я не міг їх забрати назад. Тож, стою пірнувши руками в кишені своїх брюк від Тома Форда, і чекаю на відповідь, на запитання, яке не мав ставити своїй асистенці. 

   — У “Éclat”.

   — Гарний смак у твого кавалера, а головне можеш бути певна - він постарався. Туди важко потрапити. 

   — Буду знати. Якщо чесно, я ще не бувала в таких місцях… — вона почервоніла і виправила себе: — Я маю на увазі, що саме в таких дорогих ресторанах я не бувала. Туди якось по-особливому одягаються? 

   Я не зміг втриматись:

   — Щоб ти не одягнула Джуліє, твій кавалер буде думати про те, як тебе швидше звільнити від одягу, - аніж про те, в чому ти. 

   Ми дивимося одне на одного довгі кілька секунд. Слів назад не забереш - це вже двічі моя помилка за останні кілька хвилин. Та думаю про те, чи хотів би я забрати ці слова назад… Мабуть - ні. 

   — Вау! Таких слів я ще ніколи не чула в свою адресу. 

   — Сподіваюсь, що я тебе не дуже збентежив своєю чесністю. Просто хотів сказати, тим самим, щоб ти не забивала дурнею свою голову - просто будь собою. Твоєму кавалеру дуже пощастило. 

   Я мав йти, а натомість стояв і дивився на те, як сяють її очі, шкіра вкривається червоними плямами від того самого ніяковіння, але я також бачив те, що вона збуджена та задоволена моїми словами. 

   — Дякую, босе. Тільки чоловік з італійським корінням може так гарно сказати. — Вона на мить вкусила свою нижню губу, а потім усміхнулась мені. 

   Я мав йти. Так, так… я маю йти.

   — Гарного вечора, Джуліє. Не забувай - ти заслуговуєш на найкраще. 

   — Це натяк на те, щоб я…

   — Це натяк на те, щоб ти знала, що ти особлива жінка і не кожний вартий твоєї уваги.”

Запрошую до своєї книги в процесі написання “Таємниця однієї ночі”.

Підписуйтеся на МОЮ СТОРІНКУ!

Також мене можна знайти у фейсбук, ТікТок та інстаграм.

❤️Ваша Аврелька!❤️