Всім привіт! 

"— Ти був таким примірним в навчанні, як дійшов до… — вона немов читає мої думки та змінює тему. Але й це питання явно її бентежить.

— Рівня розпусника та ловеласа? — сміюся. Мені починає подобатися розповідати свою біографію. Треба частіше влаштовувати подібні “розмови до душі”.

Владислава ледь помітно киває переводячи погляд на їжу.

— Певно, гени дали про себе знати. А можливо, в пошуках тієї єдиної заплутався в різноманітних звабливих спідницях та формах, — жінка ніяковіє від моїх слів, щічки наливаються фарбою. Вона дуже мила в такому амплуа. 

— Владо, — беру її за руку та додаю своєму голосу серйозності. — Я ще ніколи не мав таких глибоких почуттів. З тобою відчув щось інше. Задля тебе хочу бути іншим: надійним та домашнім. Мене жодна жінка так не вабила, як ти. Ти для мене дуже важлива. Я хочу з тобою зустрічатися. Дай змогу колишньому бабію стати стіною, захистом та сталевим плечем, — давно готував ці слова для неї. Говорю впевнено, без заїкуватості.

На секунду вона зупиняється. Піднімає на мене чорні очі. Дивиться пронизливо. Мовчить. Нічого не зрозуміло в її погляді. Жодної міміки чи емоцій. Сталева бізнес Леді повернулася й поставила броню. 

Мені подобається вона будь-якою. Але хотілося б розпізнати реакцію на мої слова. Ніколи в житті не зізнавався жінці в почуттях. Не хотілося б отримати відмову.

— Не відповідай нічого, будь ласка, — мов боягуз роблю задню. Не готовий почути відмову. Чесно зізнатися, боюсь. — Подумай над моїми словами. Не роби швидких висновків."

А також хочу вас поітригувати))) Звісно, скоро на вас чекає ще одна новинка. Ще одна майже завершена книга... Сподіваюсь, вона не залишить вас байдужими. Адже, має певний  зв'язок з моїм життям... Можливо, потім ви здогадаєтесь, коли почнете її читати. 

Цікаво дізнатися ваші здогадки стосовно майбутньої новинки. Як думаєте: про що буде книга?

Гарного всім вечора!