Роман Дієз Алго «Рука, що гойдає колиску» https://booknet.ua/book/ruka-shcho-goida-kolisku-b433972 переносить читача у фентезійні повоєнні будні, коли одна держава отримала перемогу над іншою, і час повертатися до мирного життя.
Головні герої – Мірган і Ава ведуть оповідку від першої особи, замінюючи один одного. Таким чином читач має можливість споглядати події очима то одного, то іншого героя.
У героях не відчувається тріумфу переможців. Виснажений, після важкого поранення, Мірган виявляє, що насправді минуле життя вже не повернеш. Війна змінила предмет його кохання, товаришів, та й його самого. Непомітно для себе він закохується у Аву, яка витягнула його з небуття і дбала про нього в тяжкі часи. Читача чекають разом з героями ризиковані пригоди, дуелі, королівські інтриги, замовляння, духи і стародавні Боги. Все це доволі гармонічно переплетене. Вчинки героїв логічні і адекватні до їхніх ролей. Сподобалось як прописані герої другого плану. Кожен з них переживає свої маленькі історії, вносячи різноманіття в життя головних героїв.
До того, як авторка руками Міргана вбила Кертіса (головного антагоніста) історія мала гарну динаміку і інтригу, тобто справжній пригодницький антураж. Але хто ж вбиває антагоніста за 12 глав до закінчення пригодницького твору? Той, хто не знає, що пише пригодницькій твір) Якою б цікавою не була б любовна лінія, різке закінчення пригод вдаряє читача ковадлом по лобі. І я була не винятком. Кертіс забрав із собою в могилу безліч сюжетних ниточок, за рахунок яких можна було б гарно розписати магічний світ твору. Проте сам магічний світ мені сподобався. Мені близький такий підхід подачі магії легкими мазками. Як на мене, герої навіть у фентезі повинні добиватися мети за рахунок особистих якостей, роботи в команді, зміни свого світосприйняття, використовуючи магічні здібності в ролі допоміжних важелів.
Сенс назви роману проскочив мимохідь, але, як на мене, він не стосується на пряму Міргана і Ави. Це скоріше про інтриги у королівському палаці. Адже народжуючи дитину Ава не планувала заволодіти ні владою, ні Мірганом. Якщо б цей роман був початком чогось більшого, то розкрити цю ідею можна було б краще. Також на продовження натякає доля сина Міргана і Ави, який унаслідував від свої батьків щось за волею Богів. Думаю, що коли автор дізнається, що саме, ми побачимо наступну частину роману)
Відгук написаний в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ цей твір ще не дочитала до кінця, почала просто так, не в рамках марафону, і мені сподобалося. Хоча фентезі не моє. Але тут такий класний стиль і так багато психологічних прорисовок персонажів і сцен між ними, що сюжет сприймається цілком реалістично. Я в цю історію повірила і дочитаю до кінця обовʼязково. Що ж до жанра, то це не єдиний випадок, коли автор задумав одне, а вийшло за відгуками і по факту зовсім інше. Батьки теж завжди здивовані, коли виявляється, що їхня дитинка вже встала на ніжки і пішла, і не просто пішла, а захистила диплом, вийшла заміж і скоро своїх діточок народить. Так і з сюжетами буває)))
Автору спасибі і натхнення!
Ева Роман, О Боже. Я думала, це щось з косметики...)
Дуже дякую за цей відгук. Чесно кажучи, він поки що перший пролив трохи світла на цей твір)
Дієз Алго, А це ще не весь список)))
Так, це я люблю))) Але не тільки)
❤️
Дякую. Навіть не чекала, що тут можна так багато написати) А щодо назви... вона була спонтанною, але я так і не вигадала, на що б її можна було замінити. Скоріше я трактую її не в плані державотворення, а більш світоглядно. Мати й дитина - то завжди майбутнє. На відміну від головної негативної героїні, яка робила протилежний вибір - і жертвувала дітьми заради влади.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати