— Мені потрібна твоя послуга, — впевнено каже він. — Ясно ж, що з твого брата толку мало. Я завантажу його роботою, але це лише в цілях виховання. Хлопець він розумний. Його енергію треба в правильне русло і все буде добре. Проте відбуватися за його проступок доведеться тобі, Богдано.

— Яка послуга? — кожна клітинка мого тіла в напрузі.

— Ти знаєш, є в мене син? Він такий, як твій брат, але значно доросліший, — Іван всміхається. — Одним словом від рук відбився. Ти підеш до нього працювати служницею в будинок і про кожен його крок доповідатимеш мені, все ясно? 

— Я маю шпигувати?

— Саме так. Працюватимеш під прикриттям. Він раніше жив зі мною, котедж великий, як бачиш. Але я міг за ним наглядати. А зараз він змився. Купив собі невеликий будиночок з басейном, зараз шукає економку. Я пораджу тебе. Про кожен крок його доповідатимеш. Особливо про гостей. Чим ближче ти до нього станеш, тим краще.

— Про яку близькість йде мова? — він це якось так сказав, що я вирішила уточнити. Іван сміється.

— Ти ж розумна дівчинка, Богдано. Побачиш по ситуації. Головне — втриматися на посаді. А чим ти його зацікавлюватимеш: борщем чи сексом мені байдуже. Ти все зрозуміла? Я нагляну за Сашею, а ти — за Максом. Контракт на півроку з можливістю продовження. Якщо впораєшся, пробачу вам розбиту автівку. Зарплата, яку ти заробиш в Макса, — твоя. Вам же треба за щось з братом жити. Може ще й на коледж йому наскладаєш. Згода?

А в мене є вибір?

— Згода, — стиха кажу я.

— Тоді чудово. Прийдеш завтра о дев’ятій, підпишемо контракт. А сьогодні владнай з попередньою роботою. 

— Звісно, — киваю я і, попрощавшись, виходжу з кабінету. Оце так… В що я влипла?

Підписуйтеся на мої оновлення, щоб не пропустити важливу інформацію. А також я в Інстаграм