Всім привіт!

Сьогодні в нас день руденьких, і я просто не могла не згадати свою вогняну красуню! Власне тому взяла участь у челенджі від Олесі Глазунової .

А ще вирішила трохи вас розважити — спробуйте вгадати, скільки їй років?

А тепер трохи про Мілу. Вона має українське коріння — її бабуся родом з України, і Міла дуже мріє колись побувати на землі своїх предків. Вона не просто мріє потрапити в Україну — вона хоче пройтися тими вуличками, про які чула в бабусиних історіях, відчути запах літа в селі, де колись росла її родина, і, можливо, навіть навчитися говорити українською, бо поки вона знає стандартні фрази. Як думаєте, здійсниться її мрія?

По характеру — справжній вогонь: балакуча, щира, весела, авантюрна і просто неймовірно мила. Якщо чесно, серед усіх моїх героїнь саме вона моя найбільша фаворитка, (хоча й інших я люблю не менше). А ще Міла обожнює пекти печиво з родзинками — каже, що це її маленький спосіб зробити день теплішим. Вона часто мріє про свій особистий Всесвіт, де є місце щастю, любові й справжньому затишку.

Та попри її усмішку, життя не завжди було легким. Вона вже встигла пройти через розлучення — непростий досвід, який багато в чому її змінив. І зовсім скоро я поділюся з вами трохи більше про нього… 

А вже завтра на вас чекає новий розділ від Міли.

І трішки спойлеру до книги "Всесвіт на двох"

Через хвилин двадцять почула, як хтось кликав моє ім’я, але не одразу зрозуміла, що то Лукас. Його голос був глухий, сердитий. Я повернулась і усміхнулась — бо що ще залишалося? Він підплив ближче, доки наші катамарани не вирівнялися.

 

— Міла! — крикнув він, хрипко. — Ти що, зовсім?! Могла б когось попередити!

 

— О, бачу, ти теж вирішив позасмагати зранку, — сказала я, жартуючи, щоб зняти напругу. А всередині — тепло. Він поплив за мною. Чому?

 

— Ти, блін, ненормальна! — бурчав він. — А якби ти впала! Вода ж холодна!

 

Хвилюється це вже хороший знак.

 

— Я просто не могла спати. І захотіла тиші. Не думала, що за мною хтось попливе.

 

— І правильно думала. Я і сам не знаю, чого поплив.

 

Я глянула на нього. Вже не як на дратівливого буркотуна.

 

— Бо тобі не байдуже, Лукасе. Хочеш ти того чи ні.

Дякую за увагу)) та всім гарного та спокійного вечора))