Трохи гумору:)

Хотіла я зробити ілюстрацію для ще одного поста, зайшла в генератор — а там мені кажуть: «Ваша кількість спроб — нуль».

Що ж, не дивно, враховуючи, що вчора я генерувала цілу купу варіантів для книги "Світ очима Меррі" (до речі, там зараз якраз «ребілдінг» в анотації, а перший розділ уже гарненько відшліфовано! Виявляється я без фентезі не пишу...)

Отже, довелося піти в іншу програму.

Порівняємо результати.

Який Ітан вам подобається більше? АХАХАХ

 

Варіант перший — Ітан звичайний.

Варіант другий«Дід Петро, то ви?»

 

Тим, хто не знає, Ітан це персонаж книги "Запах" Він моя миленька квіточка)))

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
DINA DEUS
25.05.2025, 18:40:59

Ха-ха-ха, точно другий! Мого діда нагадує (⁠≧⁠▽⁠≦⁠)

Чай Дивака
25.05.2025, 18:52:56

DINA DEUS, Ахаха)))

avatar
Марина Тітова
25.05.2025, 16:26:00

Прикольні візуали))))

Чай Дивака
25.05.2025, 16:30:12

Марина Тітова, Дякую!)

avatar
Мрія Чарівна
25.05.2025, 16:24:51

Чесно кажучи, Ітан мені подобається без пакета)))
А дід Петро насмішив)))

Чай Дивака
25.05.2025, 16:28:07

Чарівна Мрія, Та я сама випала з того діда Петра, ахах. Це було неочікувано)

Інші блоги
Talis est Obsessio: Князь Безодні у небезпеці✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels Глухим звуком метал вдарився об землю. А тоді демониця перемістила їх із Асмодеєм, лишивши Ізуель саму.
Talis est Obsessio: виховна робота✨
Вітаю, друзі! Новий розділ уже на сайті! За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels – Хтось прийшов? – спитав Тай. – Так, розгнівана Емерод! – вдаривши двері ще дужче,
Рухаємося далі!
Невелике повідомлення всім тим, хто читав першу книгу циклу Фейрія, яку днями було успішно завершено, і, сподіваюся, почав знайомитися з другою. Вона буде опублікована в досить стислий термін — до 15 липня. Візуалізації,
Якщо ще не читали - "Фатальна ПІдмІна"
Запрошую вас до завершеної книги «ФАТАЛЬНА ПІДМІНА» — історії, яка захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого фіналу. Це роман, який можна проковтнути за кілька годин або розтягнути на декілька вечорів,
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше