Різнокольорове кохання

Колись, будучи ще звичайним радянським хлопчиком, я жив у світі, де люди з іншим кольором шкіри здавалися мені чимось дивовижним, далеким, майже казковим. У ті часи, коли всі навколо були схожі — однакові сірі пальта, однакові погляди, однакові мрії, — я не міг уявити, як хтось, такий різний, може бути настільки близьким іншому. Одного дня, з дитячою наївністю, я запитав у Кімі: "Як ви з Томом, такі різні, живете разом? Як ви знаходите спільну мову, коли між вами цілий світ?"

Кімі лише по-доброму посміхнулася — її усмішка була тепла, як сонце, що пробивається крізь хмари після довгої зливи. Вона сіла поруч, її темні очі, глибокі, мов озеро, що ховає в собі цілу вічність, дивилися на мене з ніжністю, і почала розповідати їхню історію знайомства. Її голос звучав тихо, але в кожному слові відчувалася сила — сила любові, що долає все. Історія Тома і Кімі вразила мене тоді до глибини душі, залишивши в серці слід, який не зітреться ніколи.

Це було кохання, яке народилося серед хаосу війни, серед джунглів, що шепотіли про смерть, і водоспадів, що плакали сльозами духів. Том, американський солдат із фермерського містечка в Айові, і Кімі, кхмерська дівчина з маленького села, де кожен день був боротьбою за виживання, зустрілися в момент, коли світ навколо них руйнувався. Але в їхніх очах не було страху — лише тиха надія, що проростала крізь біль, мов ніжний пагін крізь тріщини в камені.

Вони не знали досконало мови одне одного, але їхні серця заговорили мовою, яку не потрібно перекладати. Коли Кімі закінчила свою розповідь, я, маленький хлопчик, який ще не знав, що таке справжня любов, зрозумів: вона не має кольору, не має кордонів, не має меж. Вона — це те, що дає нам сили жити, навіть коли світ навколо руйнується.

Сьогодні я вирішив поділитися цією історією зі світом, адже вона — як промінь світла в темряві, як нагадування, що любов може бути сильнішою за все. Але я хочу наголосити: це художня вигадка, і всі збіги — випадкові. Та я вірю, що їхнє різнокольорове кохання сяє яскравіше за будь-яку веселку. 

Хочешь дізнатись більше, переходь за посиланням: "Без радіозв'язку"

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
А попереджала же ж!
Ліфт зупиняється на останньому поверсі, двері практично безшумно відчиняються, і я спостерігаю, як то кажуть, картину маслом: Довгонога і, варто визнати, гарненька секретарка сидить, закинувши ногу на ногу так, що її коротенька
«великі прутні й цнотливі героїні»
Часто бачу заголовки на книжках, де вона така невміла й без досвіду, а потім приходить чоловік із великою «шаблею»... Не раз бачила засудження подібного. Не скажу, що в моїх майбутніх книгах не буде такого (я так далеко
Анонс на пристрасть
Продовженню бути! Вони мали зруйнувати одне одного ще в першій частині. Але щось пішло не так. Арія більше не тікає. Після крові, Реммо й пекла, через яке їй довелося пройти, вона повернулася туди, звідки колись так відчайдушно
Блог подяки за підтримку
Вчора отримала неочікувану підтримку від однієї щирої і доброї душі, авторки Асі Рей. Бувають миті, що опускаються руки, коли бачу, що книги майже ніхто не читає. Я не вмію просувати і взагалі до цього виду діяльності не лежить
Нова сторінка пригод у Блискляндії вже тут! ✨
Вибачте, будь ласка, за невелику творчу паузу в написанні нашої чарівної історії! Натхнення збирало сили, щоб повернутися до вас із новими неймовірними пригодами Рубі та Смарагдика. Дякую, що залишаєтеся зі мною! ✨ Ви
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше