Тим часом напруга починає наростати у рукописі "Академія спадкоємців та серце дракона". Повірте, ви не хочете пропутити цю главу)

Еріка забула про втечу. Про страх. Про все. Її думки плуталися, але вже не шукали виходу. Вона просто спостерігала. Заворожена. Зачарована. Її очі бігали по його тілу — по лінії плечей, по темних жилах на передпліччях, по кожному м’язу, що напружувався від його власного дихання.

Вона навіть не усвідомлювала, як міцно стиснула пальцями шорстку кору дерева. Її дихання сплуталося з нічним повітрям, її розум тремтів від передчуття — що він зробить далі? Що ще їй доведеться побачити?

Останнім часом, трохи покинула букнет, бо готуюся до друку власної книги. Тож, буду намагатися повернутися у звичний графік))))

P.S. Дякую всім, хто ще залишається зі мною та читає мої твори!