1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
Мені завжди подобалося, коли в одній історії зустрічаються зовсім різні жіночі характери. Одні здатні зігріти цілий світ своєю добротою. Інші — одним поглядом змусити замовкнути навіть найнебезпечнішого чоловіка. У
Вітаю, мої любі читачі! Вийшов блок розділів (20–22), над яким мені довелося чимало попрацювати емоційно. Саме тут сюжет виходить на фінішну пряму перед головною кульмінацією книги. Героям доведеться пройти крізь біль,
Шукаєте історію, яка захопить з перших рядків і не відпустить до самого фіналу? Якщо ви любите глибокі, емоційні жіночі романи з характером, запрошую вас провести ці вихідні в компанії моїх героїв. На сторінках моїх книг
В «Порталі у Гріх» за межами дому підприємливих братів існує величезний світ, який ми ще не бачили. Там є різні чоловіки, а ще є закони, які цих різних чоловіків контролюють. Виявляється, існує щось по типу комісії
Ідеальні герої дратують? Чому нас так приваблюють персонажі з вадами (депресивні, з купою комплексів, егоїстичні), а занадто правильні, «стерильні» герої здаються нудними? Якщо брати всіх 18 героїв з моєї п'єси - я
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Тетія Вель, Дякую ❤️
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Навіть не знаю, як відповісти... А якщо те, що я написав — не вигадав. То напевно, я божевільний?)))
Я пишу видумані історії, в яких я хочу показати те, що не можу у реальному житті. А читати люблю різне))
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Джуні Салем, Якщо вони відповідають структурі одного з сюжетів, то чому ні :)))
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
Тата Карел, Оце я також. Пишу, про те, що хотів би почитати )
Я майже все вигадую. Але всі історії намагаюсь насичувати, чимось справжнім, тим, що може нагадати людині, щось пережите, або побачене/почуте.
Serhiel Krael, Хоча в мене тільки одна повна книга =)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати