1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Всі драми беруться з життя в основному. Персонаж, діалог, подія....просто автор домальовує по сюжету що йому треба. Те саме про кримінал, армію... Автор це не вигадує. Це вже є.
Інша справа - фантастика та надумані фантазії світи. Там треба працювати більш ретельніше. І то, автор опирається знаннями, що вже доступні скрізь.
А читачу всеодно. Аби сюжет був цікавий для нього))
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
Усім тихої та спокійної ночі ✨ Нагадую: історія про Настю та Тимура виходить щодня о 09.00 ☕ Негода повертається від батьків і її зустріне Вітренко, чим завершиться зустріч, дізнаєтеся завтра, але поки що
Привіт вам. Заходьте до свіжої проди) ❄️«Катастрофа для слідчого»❄️ — А якщо ні... То подумай про те, чи ти готова заплатити за каву з автомата замість п'ятидесяти золотих цілу сотню. —
Вітаю! Вийшло оновлення у двох книгах: Світло мага. Невідомий розділ 43. Легенда Іди та Маї. , Санта для Сью розділ 6. Ніч з Сантою. Приємного читання! Р.S. Візуалів у блогах до розділів поки не буде. Якщо
Друзі, ще раз дякуємо всім авторам і читачам за участь у конкурсі - ви створили неймовірну атмосферу творчості та осінньої магії! Під час визначення переможців ми враховували не лише кількісні показники популярності творів,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Тетія Вель, Дякую ❤️
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Навіть не знаю, як відповісти... А якщо те, що я написав — не вигадав. То напевно, я божевільний?)))
Всі драми беруться з життя в основному. Персонаж, діалог, подія....просто автор домальовує по сюжету що йому треба. Те саме про кримінал, армію... Автор це не вигадує. Це вже є.
Інша справа - фантастика та надумані фантазії світи. Там треба працювати більш ретельніше. І то, автор опирається знаннями, що вже доступні скрізь.
А читачу всеодно. Аби сюжет був цікавий для нього))
Я пишу видумані історії, в яких я хочу показати те, що не можу у реальному житті. А читати люблю різне))
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Джуні Салем, Якщо вони відповідають структурі одного з сюжетів, то чому ні :)))
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
Тата Карел, Оце я також. Пишу, про те, що хотів би почитати )
Я майже все вигадую. Але всі історії намагаюсь насичувати, чимось справжнім, тим, що може нагадати людині, щось пережите, або побачене/почуте.
Serhiel Krael, Хоча в мене тільки одна повна книга =)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати