1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Всі драми беруться з життя в основному. Персонаж, діалог, подія....просто автор домальовує по сюжету що йому треба. Те саме про кримінал, армію... Автор це не вигадує. Це вже є.
Інша справа - фантастика та надумані фантазії світи. Там треба працювати більш ретельніше. І то, автор опирається знаннями, що вже доступні скрізь.
А читачу всеодно. Аби сюжет був цікавий для нього))
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
30 треків. Від «ангельського» голосу до «демонічного» басу. Альбом «Тобі це здалося» — це моя особиста магія, де кожен рядок моїх віршів перетворюється на звук. Я створюю ілюзії, які стають реальністю
Давно хотів спробувати щось написати, і вирішив почати в цьому всесвіті. Обожнюю Темну Вежу Кінґа, хоча зараз тільки дочитую П'яту книгу. Історія моя оригінальна, з моїми персонажами (Кінґівських персонажів тут
Сьогодні особливий день — я офіційно завершила роботу над другою книгою «Пісня богів». Цей шлях був непростим: ми разом з героями пройшли крізь зраду Варіуса, через магію Другого Прохання та зазирнули за лаштунки
— Ваша Високосте, прошу, — Клайм указує на розчинені дверцята, та не встигає Аріст зробити і кроку, як тишу прорізає відчайдушний крик.
— Ні! Не смійте! Не чіпайте його!
З бічних дверей маєтку, задихаючись, вибігає
Привіт, мої любі читачі та гості мого блогу! Я довго думала писати цей блог чи ні. Та все-таки вирішила залишити тут згадку про визначну для мене подію в моєму авторському житті. Моя книга Багряна академія непрощених.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти1. Ну не так щоб дуже з реальності. Навіть якщо і є щось в тому правдивого, то .... Просто щось там вибираю з почутої історії те, що мені треба.
2. Як яка історія. Іноді хочеться і на реальних подіях. Але то не принципово.
Гарні питання! Відповім вам як автор і як читач.
Мої історії народжуються десь у голові — герої самі підказують по ходу, що має статися далі :) Якось так воно в мене й виходить.
А от читати люблю і ті, й інші — мені головне, хто написав і наскільки чіпляє. Якщо прикинути по прочитаних, зазвичай, кращими для мене є ті, які хоч частково, але на реальних подіях.
Тетія Вель, Дякую ❤️
Як автор, я часто беру за основу реальні події — з власного життя, історії знайомих або просто моменти, які запали в душу. Але рідко залишаю їх без змін. Завжди додаю щось від себе: емоції, діалоги, художні деталі, які роблять розповідь глибшою, живішою. Навіть коли пишу вигадане — у ньому все одно є частинка мого досвіду або мого уявлення про те, як це могло б бути.
Як читачу, мені подобаються історії на реальних подіях, бо вони викликають більше довіри, співпереживання та ефект «це могло статися зі мною». Хоча останнім часом обираю вигадані сюжети, щоб втекти від реальності, поринути у фантазію, пригоди чи незвичайні світи.
Загалом, для мене головне — щоб історія була чесною. Неважливо, вигадана вона чи ні — аби відчувалася справжність і щирість у словах і емоціях.
Навіть не знаю, як відповісти... А якщо те, що я написав — не вигадав. То напевно, я божевільний?)))
Всі драми беруться з життя в основному. Персонаж, діалог, подія....просто автор домальовує по сюжету що йому треба. Те саме про кримінал, армію... Автор це не вигадує. Це вже є.
Інша справа - фантастика та надумані фантазії світи. Там треба працювати більш ретельніше. І то, автор опирається знаннями, що вже доступні скрізь.
А читачу всеодно. Аби сюжет був цікавий для нього))
Я пишу видумані історії, в яких я хочу показати те, що не можу у реальному житті. А читати люблю різне))
Як нам відомо з теорії літератури — всі сюжети існують і класифіковані. Якщо прислухатися до Польті та Гюго, їх 36. Якщо до Борхеса, то 4. Якщо користуватися найуживанішим із варіантів на сьогодні за Крімьофером Букером то сюжетів 7.
До чого це я :) Будь який твір, який задумав автор існує вже давно. Справа лише в деталях. В авторському баченні, в актуальності теми і т.д. і т.п. А звідки автор візьме те все, я гадаю байдуже. Аби читати було цікаво. Автобіографічні мемуари навряд чи хтось читатиме, якщо вони не відповідають структурі одного з сюжетів...
Джуні Салем, Якщо вони відповідають структурі одного з сюжетів, то чому ні :)))
Всі мої історії придумані мною від початку і до кінця, хоча впевнена, що це і так видно, особливо тим хто їх читав або читає. Єдиний виняток, це моя нова книга, яку я нещодавно почала викладати на Букнет. Там у сюжеті є деякі вплетіння власних спогадів.
Я пишу книгу, яку хотіла б почитати) Додаю в сюжет те, чого мені не вистачало в багатьох інших романах, яких я прочитала дуже багато. Також деякі події звісно ж взяті з життя і трохи розкручені.
Тата Карел, Оце я також. Пишу, про те, що хотів би почитати )
Я майже все вигадую. Але всі історії намагаюсь насичувати, чимось справжнім, тим, що може нагадати людині, щось пережите, або побачене/почуте.
Serhiel Krael, Хоча в мене тільки одна повна книга =)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати