Ура! Моя перша 1000!

Ви прочитали Мене звати Ася цілих 1000 разів! Враховуючи, що я не займаюся просуванням книг на разі, це дуже класний результат. Дякую всім читачам, коментаторам, друзям, всім, хто радить мене знайомим.
♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Це дуже цінно для кожного автора!
♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️

Хто ще не знайомий з оповіданням, я вам коротко розповім про героїв, сподіваюся, вони затягнуть вас до себе☺️
 

Це головна героїня - Ася. В неї важкий період в житті, вона дуже потребує відновлення і кохання.

Не впевнена, що діловій розмові аж так необхідний затишок, але я не сперечалася. Вперше за довгий час я вдягла зелену сукню максі і вклала своє довге руде волосся легкою хвилею. Нові слабо мерехтливі тіні, легкий блиск на губи – і я задоволена своїм відображенням в кожному дзеркалі, яке зустрічала на шляху. Чорні високі чоботи на підборах – це взагалі було взуття з якогось позаминулого життя, бо в шлюбі останнім часом я їх не взувала, ми нікуди не ходили, а на роботі дрес-коду не було. Після розставання мені довго було фіолетово на мій зовнішній вигляд. Тим паче, що я майже не була в ресторанах. До того ж дуже забила на сон. Звідси, між іншим, й синці під очима, що сьогодні були ретельно замасковані тональним кремом. 



А так Ася відчуває Назара під час їхньої другої зустрічі:

Назар дивився настільки теплими карими очима, що я знову забула, як дихати. Мабуть, ніколи я не відчувала в людині стільки тепла. Шаленої енергії – спокою і затишку. 


Тут Ася якась дуже юна вийшла))) А Назар цілком-цілком
..


Тут АІ вирішив, що треба зробити їх страшно сумними, хоча в оповіданні все навпаки)))


Тут виглядають не на 30, а на всі 40, але принаймні щасливі)))


Інші варіанти вигляду героїв дивися в моїх попередніх блогах, там вони красунчики ого-го!)

А так розвивалися їхні стосунки ❤️☕️❤️☕️❤️☕️❤️☕️❤️☕️❤️☕️❤️☕️❤️☕️:

Я витримала його погляд, схиливши голову трішки набік, усмішка ще не зійшла з мого обличчя. В його очах я вже не бачила нічого, що б нагадувало зелений прапор. Я бачила полум’я, я бачила чорний вогонь. І мені це було потрібно. Спиною пробігли сироти, але стало ще гарячіше, ніж було в кав’ярні. Я машинально скинула волосся з плеча на спину. Тоді Назар піднявся зі стільця і підійшов до мене, не відводячи погляду ані на мить. Я піднялася йому назустріч і відразу опинилася в його міцних руках. Я відчула великі долоні на моїй талії. Потім вони слизнули нижче, Назар зазирнув в мої очі, ніби шукаючи там дозволу або принаймні реакції. І він її отримав. Мої руки схопили його за обличчя і притягнули до себе. Я поцілувала його так, ніби від цього залежало моє життя: швидко, жадібно, забуваючи дихати. І згадуючи, як жити.

Щоб дізнатися, чим все закінчилося - і чи закінчилося? - обов'язково читай оповідання. І, звичайно, залишай свій відгук!

Мене звати Ася