Час у художньому тексті — це не лише граматична категорія. Це спосіб наблизити або віддалити події, задати ритм, створити емоційну дистанцію або, навпаки, зруйнувати її. Працюючи над своїм романом, я свідомо обрала теперішній час. І зробила це не випадково.
Минулий час — традиційний, класичний. Він дає змогу оповідати історію з певної висоти, де все вже сталося, де біль осмислений, а події — завершені. Це мова спогадів і ретроспекції.
Чи комфортно вам читати текст, у якому події вже відбулись? Чи не здається, що герої у такому випадку завжди трохи далі від вас?
Теперішній час — інший. Він не дозволяє відсторонитися. Це пряме включення. Він надає тексту пульс. Кожен крок, кожна думка, кожен погляд — відбувається просто зараз. Це мова дії, мова напруги, мова невідомості.
Чи змінюється ваше сприйняття історії, коли її подано в теперішньому часі? Чи відчуваєте ви більші емоції, коли все ще не вирішено, коли герой не знає, що буде далі — так само як і ви?
У моєму тексті це важливо. Головна героїня — жінка, що живе на межі мовчання. Її будні — це очікування, напруга, втрата зв’язків і незрозуміле тепло в словах сторонньої людини. Якщо ця історія подається як спогад — вона знеболюється. Якщо вона триває просто зараз — вона болить. І ця біль справжня.
А який варіант ближчий вам як читачеві — коли вам розповідають історію чи коли запрошують її пережити?
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЧесно я не люблю теперішній час. Можливо це вплив " старої школи". Але писати можу в якому завгодно. Це ж стосується і того від якої особи ведеться оповідь. Так як в мене складні сюжети, багато персонажів мені просто незручно писати від першої особи. Але щось менше залюбки. Як от наприклад " Наречений у спадок" . З " Дев'ять лілей" було складніше . Мабуть тому вони для мене самі невдалі.
Олесь Король, Дякую
Мені не надто важливий час у тексті, коли читаю. Тут усе — на розсуд автора: він відчуває свою історію як ніхто інший. Я — за інтригуючий сюжет, який захоплює.
А от коли пишу сама, мені незручно використовувати минулий час — бо історія для мене відбувається прямо зараз. Тож Ваша думка мені відгукується.
Тетія Вель, дякую
Я пишу історичні книги, тому в моїх роботах події вже відбулися. Але ні я, ні читачі від цього не відчувають ніякого ефекту віддаленості. Принаймні, ніхто не скаржився))
Ріна Март, дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати