"Візит у відповідь" - продовження флешмобу!

Перша частина ТУТ

Будучі не тільки гостинним, але й ввічливим,  Влад Розовський з СЛР  «Я ТОБІ ВИНЕН» наносить візит у світ драконів  до Ітона з роману-фентезі «ДИКИЙ ТА НАСТАВНИК»

– Ітоне! – гарчить Остер, – де ти вештався три дні?? І кого це ти із собою притягнув?

– І тобі доброго ранку… – безтурботно говорить Влад, й Ітон про всяк випадок заплющує очі. Наставник не любить фамільярностей, а значить, гостю дістанеться, та і йому за компанію. Адже розповідав, інструктував, навіть на папірці Розовському все записав!

– Ти хто, смертнику? – гарчить наставник, частково обертаючись для більшого залякування незнайомця.

– Владислав Розовський! А ти – Остер?

– Не «ти», а «ви»!

– Точно Остер… Прямо як Ітон і описував… – посміхається Влад, а Ітон про всяк випадок намагається непомітно провалитися крізь підлогу. – Гаразд, не буркочи. Тримай ось…

Остер зі здивуванням дивиться на пристойного розміру баул, з якого досить смачно пахне.

– Це що?

– Та там усього потроху: еклери, безе, суші…

– Еклери? Це що? – зацікавлено уточнює Остер, дістаючи пальцями з довгими чорними кігтями щось, що вельми приємно пахне.

– Ну це типу солодкі пиріжки, – намагається пояснити Ітон, усвідомивши, що крізь мармурову підлогу не так-то і просто провалитися.

– Хм… Ітоне! А ну з’їж один, перевіримо, чи не отруєно. Якщо не здохнеш, так і бути, залишу в живих цього… як ти сказав тебе звати?

– Влад Розовський.

– Занадто довго… Ти зі знатного Роду?

– У сенсі?

– Луска в тебе блискуча? – закочуючи очі, уточнює Імператорський брат.

– Та я… ніби й не дракон…

– У сенсі?? – дивується Остер. Був би у звіриній іпостасі, гепнувся б напевно на свій лускатий зад від подиву. – Не дракон? Ти ще жодного разу не обертався?

– У мене взагалі немає другої іпостасі, там де я живу – драконів немає…

– Бідненький… – співчутливо зітхає Остер, дивлячись із жалем на Влада.

– Зате в них там є ППО! – сумно повідомляє Ітон, надкушуючи вже другий еклер. І додає, мрійливо. – І жінки. Багато жінок…

І тут же скрикує, отримавши два запотиличники – ментальний від Верони та реальний – від Остера.

– Геть від їжі! Іди краще… до дружини. – гарчить Остер, відбираючи в Ітона недоїдене тістечко.

Ітон ображено кривиться та йде, показуючи наставникові за спиною середній палець, благо той не в курсі, що це означає.

– Так кажеш, у вас є ППО? – відкушуючи від тістечка й зажовуючи суші, цікавиться Остер. – Це так само смачно, як і еклери? Розповідай! І пиши рецепт…