Ця глава народжувалась 6 днів. Чесно. Брудно. Неідеально. І тепер вона дихає.

Глава 10 — це не просто перелом у сюжеті. Це момент, коли герої злітають з гальм.
 

Цей текст не писався, а виривався. По шматках. Переписувався. Пережовувався. Народжувався з сорому, провини, потягу й ненависті до себе.
 Павло не герой. І не коханець у глянці. Він — чоловік, що зірвався.

 Саша не жертва. Вона вижила. І дозволила собі попросити: будь поруч.

Нова редакція цієї глави — це 6 днів емоцій, редагування, сумнівів і ще більше чесності.
Без прикрас. Без моралізму. З повагою до болю.

Читати тільки тим, хто готовий:
— до тілесності без фільтрів,
— до збудження, якого соромно,
— до правди, яка залишає синці.