Вітаю, любі!!!

Запрошую до нового розділу роману, — Я буду кохати тебе вічно.

Пригоди продовжуються. 

Уривок.

— Чому ви тут? Бабуся хвилюється за вас? — з докором питаю.

— Зараз вона найбільше хвилюється про тебе, — вправно перемикаючи швидкість, зазначає Семеон, красиво переводячи тему розмови. — Бачиш позаду чорну машину, а через машину їде біла?

— Бачу, вони вже давно за мною їдуть, — відмахуюся і пильно зиркаю на чоловіка. — Хто це?

— У чорній їде Болеслав, а от у білій... Есфін, — видихає він.

Миттю пригадую попередження бабусі. Мені страшно. Налякано дивлюся на Семеона, а він, спрямувавши погляд на дорогу, досить впевнено запевняє:

— Не хвилюйся, мила, я поруч і боятися тобі нічого.

— Але чому ця Есфін на мене полює? Мені Болеслав даром не потрібен. Я кохаю Юстина... — не соромлячись заявляю.

— Тихо, моя дівчинко, — зиркає на мене чоловік і по-батьківськи ловить мою руку. — Не поспішай відмовлятися. Твоя пам’ять іще дрімає, але дуже скоро все зміниться. Твоя доля — Болеслав...

— Звідки вам знати, хто моя доля? — роздратовано перепитую, бо ці переконання мене дратують. Важко зітхаю та невдоволено питаю: — Ну гаразд, чому ця Есфін плететься за мною, зрозуміло. А Болеслав? Чому він їде за мною?

— Аби захистити тебе.

— А ви? — з повним нерозумінням цікавлюся...

Читати тут...

Приємного читання!♥️