#флешмоб мій герой_в_іншій книзі

Дякую за таку чудову нагоду пофантазувати Анні Лященко, за її цікавий блог

Уявіть собі, що герой з однієї вашої книжки несподівано опиняється у світі іншої історії!

Якщо б Адам з книги « У серці пітьми »

з'явився у світі книги «Не відчиняй » 

Це був би одразу конфлікт з темними сутностями 

Адам — мисливець на містичних істот, і щойно він потрапляє у цей світ, його інстинкт реагує однозначно: тутешні істоти — це хижа небезпека. Він відчуває їхню енергію, як гниль під тонким шаром шовку.

Обсидіан( Морок) одразу бачить в Адамі загрозу — їхні сили подібні, обидва сильні, агресивні, і обоє не бояться бруду.

Доріан (Тінь) не може впливати на нього як на звичайну людину — Адам стійкий до магії, і тому його волю не зламати, що порушує "баланс".

Еліор (Шепіт) намагається проникнути в його свідомість, але стикається з ментальними пастками, які Адам залишає для тих, хто хоче «копатися» в голові. 

Результат: Адам для них — аномалія, "невловимий гість", якого неможливо зламати звичними засобами. Це створює ідеальний антагонізм і тонку війну між хижаками.

Конфлікт із Лією. 

Адам бачить Лію — жінку, яка вже залежна від угод із темними сутностями, і хоче "звільнити" її. Але Лія не хоче, щоб її рятували, принаймні не таким чином. Вона змінилась, має власну силу, навіть якщо ця сила — темна і суперечлива. Вона залежна від них навіть не усвідомлюючи. 

Він хоче забрати її звідси, врятувати. Вона каже: «Це вже частина мене».

Він бачить у ній жертву. Вона бачить у ньому — загрозу своєму вибору.

А так би виглядала перша зустріч. 

Тронний зал. Повітря — мов застигла смола, темрява дихає з кожної щілини.

Тиша. Лише шелест язиків синюватого полум’я відбивається від високих колон. Лія стоїть біля підніжжя трону — самотня тінь серед уламків дзеркал.

І раптом — розрив у просторі.

Темрява здригається. З’являється він.

Адам.

Його фігура виникає згустком тіні, що стікає зі стелі. Високий, з темним волоссям, обпалений шрамами і силою, яка пульсує під шкірою.

На спині оживають татуювання — змії ковзають по шкірі, сплітаючись у символ. Очі — глибокі чорні, без зіниць, схожі на діри, що ковтають світло.

Він дивиться прямо на Лію.

— Ти справді думала, що я не знайду тебе навіть тут? — голос низький, ніби хтось змішав пристрасть і обвинувачення в одному подиху.

Вона мовчить. Ніби бачить примару з іншого життя.

— Це не твій світ, Адаме.

— Ні. Але вони — не твої володарі, — його погляд ковзає вгору, туди, де на троні сидить Обсидіан, а в тіні праворуч нерухомо стоїть Доріан. Ліворуч, як завжди усміхнений, спостерігає Шепіт, погладжуючи підборіддя, ніби щойно побачив цікавий експонат.

Обсидіан підводиться. Його очі червоніють, повільно, мов тліюче вугілля.

— Ти помилився дверима, мандрівнику.

Адам злегка нахиляє голову. Його рука мимоволі стискає повітря — і навколо неї проступає енергетичне тремтіння, лінії татуювань спалахують зеленим.

— Якщо ти хочеш війни, — Обсидіан підіймається з трону, — я її тобі дам.

Шепіт підіймає руку.

— Зачекай. Не поспішай, Мороку. — Його голос — оксамитова загроза. — Він же тільки прибув. Можливо, йому просто потрібен… привід залишитися?

Очі Адама блискають. Він робить крок до Лії, і навіть Доріан злегка змінює положення тіла — напружується, як тінь перед ударом.

— Вони забрали тебе, — говорить Адам тихо. — Але я не дам їм вирвати твою суть.

— А якщо я сама її віддала?

Ці слова вирізаються глибше. І тоді Адам вперше вагається. Він дивиться на неї, на губи, що тремтять не від страху, а від сили, яку вона вже вибрала.

( А далі була б бійка і не думаю, що перемогли б хлопці з« Не відчиняй » тож це було б круто, якщо б мисливець там з'явився) Не забувайте скоро фінал книги і він може бути не таким Хепі- Ендним. 

Додам пісні, під які писала більшість сцен книги « Не відчиняй»

Anything Human. Bad Omens

God Fearing Man Imminence

І сцени з Адамом у книзі «У серці пітьми»

Witchz Killem

Witchz Possessed. Щоб краще зрозуміти характер героїв.

 Дякую, хто ще не читав ці книги, гайда читати. Підпишіться на Невтомну авторкуСтавте лайки і залишайте коментарі