Зараз дуже популярною є тематика ретейлінгів. З останніх це переповідка Пітера Пена у стилі якогось темного еротичного фентезі, а скільки історій про Червоних Капелюшків з альфа первертнями, купа переказів Попелюшки, у часи коли мені було років 15 ще були популярні сюжети де Василиса одружується з Чахликом Невмирущім. За законом в принципі це можливо, якщо ми кажемо про старі казки та класику типу Снігової Королеви чи Білосніжки, фанфіками такі речі не вважаються. Але яке у вас до них ставлення?

Мені не подобається, коли у ретейлінгах міняють героїв та лиходіїв місцями. Одна справа - показати, що у зведеної сестри Попелюшки теж було непросте життя, а зовсім інше - сказати, що Попелюшка була диктаторкою і пихатою дівкою, а її зведені сестри нещасні дівчата.  Взяти хоча б фільм Круелла, він мені сподобався, але я не сприймаю ту Круеллу як лиходійку зі 101 долматинець. Знаєте, іноді саме це робить лиходіїв лиходіями - вони жорстокі, і ми можемо лише гадати чому, вони не мають проблем як от бідність чи зла матір, але усе одно поводяться як гівнюки. Це теж має бути, зрештою, не треба шукати виправдання кожного злодія.

З плюсів ретейлінгу у нас є можливість почитати про все під іншим кутом, можливо, більш дорослим. Не змінюючи арки головних героїв, не виставляючи лиходіїв позитивними а героїв лихими, але робити їх більш свідомими. Одразу згадую мультфільм Братц, де вони потрапили у казку. Дівчата казали "ми не хочемо грати своїх героїнь у спектаклі, вони такі дурні". Червоний Капелюшок усе питає "бабусю, а чому у тебе такі великі очі", очевидно не помічаючи Вовка. А потім виявляється, що вона тягнула час, аби прийшов мисливець. Ось це дійсно цікавий поворот.

Ще одна класна особливість - історія після основних подій. Особливо, коли автор не просто вигадує від балди, а шукає інформацію в оригіналі. Це вже не зовсім ретейлінг, а якби продовження оригінальної думки.