Що ж це насправді: доля чи випробування?

Вітаю, мої хороші!!! 

Запрошую до оновлення роману — Вкрадене серце.

На вас чекають різниця у віці, заборонені почуття, романтичні побачення та шалена ніжність, а ще протистояння коханню.

Уривок.

— Ось і все, моя дівчинко, через хвилин двадцять під’їде евакуатор і забере твоє авто. А поки можеш забрати документи та все, що тобі може знадобитися на час ремонту.

— Спасибі! — зітхає дівчина й знову заховавши очі додає: — Вілене Аркадійовичу, ви вже вдруге мені допомагаєте... Мені так незручно перед вами.

— Аїдо, припини. Все нормально. Так і повинно бути, — замовкаю, бо не знаю, як діяти: залишити її одну не можу, і набридати теж не хочеться. Але є один нюанс — йти від неї я теж не хочу. Тому не вигадую нічого кращого, як зробити їй пропозицію, від якої вона точно не зможе відмовитися. — Аїдо, я залишуся з тобою до прибуття машини... Ти ж не проти?

— Ні, — лише тихо шепоче вона.

Єс! Єс! Стрибає на радощах моя душа. Радію, мов хлопчисько. Та придушуючи шалені емоції й радість, серйозно кидаю:

— Тоді я зараз повернуся, мені потрібно машину заглушити та увімкнути аварійні вогні.

Щастя переповнює мене, адже хоч на трохи я зможу залишитися поруч із цією милою хуліганкою. Зможу просто порозмовляти, спокійно, без її криків гордості. Поспіхом йду до свого авто, адже не хочу гаяти ні секунди...

Книга тут..

Приємного читання!