Любі мої. Ось і завершилась історія, яка тягнулася століттями для героїв – і роками для мене. Це була подорож, сповнена сумнівів, відкриттів, болю й любові. Я щаслива, що дійшла до цієї точки – змогла зупинитися, озирнутись і поставити останню крапку в потоці думок і слів.

Дякую, що були поруч. Ваша підтримка – те, що гріло мене у моменти тиші, невпевненості й сумнівів. Для кожного автора це безцінно. А для такої, як я – початківця з великою мрією, – це все.

Ось вам сцена зустрічі Олесі і Юліана через три роки. Як вам? Змінилися? 

Особисто мені дуже шкода Юліана. Але що вже поробиш. Він сильний хлопчик. Впорається зі всім, навіть з трохи нестерпною темною Олесею. 

Обіймаю всіх міцно-міцно! І до нових книжкових пригод!