Будемо вважати — бонус)

Уривок, який мав бути в книзі, але я написала все по-іншому. Проте він подобається мені, тому я  виклду його тут :)

Бар

— Оооо, ходімо! — Лілу схопила Деррі за плечі й енергійно затрусила ними. — Там конкурси, піднімайтеся, швидше!

— Я поки тут, — відповів Деррі з усмішкою, перевівши погляд на Ітана, очікуючи, що той одразу ж відмовиться, як зазвичай. Але натомість почув зовсім інше:

— Я… в туалет, — раптово кинув Ітан і різко підвівся.

Деррі здивовано смикнув бровами, але нічого не сказав. 

Час тягнувся повільно. Він гортнув стрічку в телефоні — одна картинка, друга, третя…

«Щось він задовго», — подумав чоловік, навіть не усвідомлюючи, що Ітан тим часом уже протискався до виходу з бару.

«Вийду звідси і додому», — заспокоював себе хлопець.

Він обережно простягнув долоні вперед, пробуючи не зачепити нікого, проте натовп був густим і рухався в різні боки, штовхаючи його, наче кульку у пінболі.

- Класний прикид - сказала жуючи жуйку якась жінка з великими сережками та черволною повязкою що тримала її кучеряве волосся та плеснула його по спині.

Хлопець завмер, ніби його вдарило струмом. Вуха палали. Він швидко притис руки до грудей, приобійнявши себе за плечі, і беззвучно кивнув.

Несподівано щось м’яке, велике, пінопластове вдарило його по голові. Він здригнувся, пригнувся і затулив голову долонями. Галас навколо, сміх, музика — усе перетворилось на єдиний суцільний гул. Його серце билося так гучно, що якби він був глухим, чув би його удари в вушних перепонках.

«Ще трохи... Ще кілька кроків...»

Він схопився пальцями за паперовий пакет пальцями, заспокоюючи себе.

Ним трясло у різні боки. Його тіло вже не слухалось — здавалося, він просто плив за потоком, зомлілий, відключений, відданий течії.

Аж раптом — щось холодне і мокре повільно потекло по його спині. Він здригнувся і різко зупинився. Холод пронизав хребет, наче чиясь рука торкнулась його просто через одяг.

— Ти що наробив?! — пролунав різкий жіночий голос ззаду.

Ітан озирнувся. Перед ним стояла засмагла повна жінка в тісній блискучій сукні. В руках — два майже порожні пластикові стаканчики з рештками коктейлю. Але обурення її викликала зовсім не втрата напою — а пляма на грудях, де рідина залила глибоке декольте.

- Ой! В-вибачте, я н-не. Я н-не хотів  - витягнув в жесті оправдання долоні Ітан.

Жінка розлютилася.

— Раз не хотів — витирай! - сказала вона та вхопивши його за руку притулила її руку до грудей.

Ледь його долоня торкнулася її вологої шкіри, як він закричав:

— АААА!! 

Відступивши, хлопець озирнувся і побачив позаду чисту блакитну воду басейну. Балансуючи на краю, він відчув, як серце шалено закалатало в грудях.

Бульк!

Талія Кетті злегка вигнулася і грайливо кинула скибку лайма у склянку Деррі, не відводячи погляду від його очей.

Її яскраво-червоні губи блиснули у напівтемряві.

Деррі підняв очі, затримавшись на цій грі між ними.

— Здається, ми знову зустрілися, — тихо сказала вона, спершись руками на стіл, чорні атласні рукавички ковзнули по дерев’яній поверхні.

— І знову саме ввечері, — зауважив він, ледь піднявши кутик губ.

Книга «Запах» https://booknet.ua/account/novels/view?id=432677

Чекаю в гості любителів слешу, пригод та чутливих моментів ♥️♥️♥️

Можливо, десь у паралельній реальності цей уривок і є частиною моєї книги, а те, що я написала навпаки, було б у блозі, ха-ха)))