Учора я думала — це просто втома.
А сьогодні вранці… я не змогла піднятися з ліжка. Не через сон, не через лінощі. Просто не було сил.
Запхала в себе печиво. Влила чай. Не тому, що хотіла — тому що треба.
Без зарядки, без музики, без ранкової рутини, яка раніше дарувала відчуття початку.
Відсиділа пару уроків, хоча кожна хвилина тягнула вниз, як каміння.
Я не хочу. Але знову — треба.
Що зі мною? Я не знаю.
Але точно знаю: мені не подобається цей стан.
Наче я — це не я. Наче світ став трошки сірішим. Наче в мені більше немає іскорки.
Сьогодні я дозволю собі просто бути. Не рватися, не тиснути, не доводити.
Бо, можливо, це не лінощі, а перша ознака того, що потрібно зупинитися.
Дозволити собі не треба, а можна.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиФізіологічно це може бути нестача вітамінів або анемія, але радше за все просто перевтома
Crown Horror, ))
В мене також таке буває. Я просто намагаюся відпочити і якось перемикнути свою увагу на щось приємне. Просто відпочиньте, подивіться якийсь фільм, чи серіал, або ж послухайте спокійну музику. Мені це часом допомагає.
Цей стан й справді жахливий, але сподіваюсь, що у вас все буде добре, і настрій обов'язково повернеться.
Віка Лукашук, Дякую!)
Ти правильно кажеш. В мене буває таке почуття. Але я просто на декілька днів забуваю про те що мені подобається, щоб просто відпочити. І ти так зробити.
Настя Коваленко, Не можу забути, це завжди зі мною. Не можу відпустити.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати