Нещастя бути потраплянкою

Наразі дуже популярні книги, де змальовують потраплянок у інші світи. Вона - єдина у своєму роді, має знання, які іншим невідомі, а за збігом ще і потрібна для якогось рятівного пророцтва. Але що насправді чкає потраплянку у інший світ?

Якщо ми кажемо про середньовічне фентезі, леді, вам... гайки. По-перше, тоді незалежно від статі статус вирішував рід. З якого ти роду? Ні з якого, ти якась безродна баба, що з неба звалилася. Нема кому за тебе заступитися. Якщо ти була б у роді, наприклад, торгівців, могла б відкрити бізнес, а так інші впливові роди тебе просто задавлять.

У питаннях кохання все теж доволі просто. Так, у тебе може закохатися герцог, ти можеш навіть завагітнити від нього, але ніколи - стати дружиною. Знову ж таки, безродна йому не за статусом, а шлюб і кохання то зовсім різні речі. І твої діти не стануть спадкоємцями короля, вони впадуть тобі на голову, ти їх будеш запезпучувати, а він може навіть не визнати їх, просто житиме далі, наче нічого не сталося, а ярмо повії буде на тобі.

Не вміючи володіти мечем чи магією, працювати у полі чи навіть писати (пером це тобі не ручкою, панянко) ти банально навіть грошей заробити не зможеш. Варто також зазначити, що цим навичкам навчають з дитинства, брати дорослих на навчання ніхто не захоче.

Чомусь потраплянки впевнені, що падаючи у інший світ вони апріорі отримають рідкісний магічний дар, що зробить їх потенційно привабливими нареченими для могутніх королів. З чого б це? Ви справді вважаєте, що якась вища сила, яка покровительствує роду правителів, наділить цим даром рандомну бабу? Навіщо? Можна взяти когось з цього ж світу, яка вже має навички виживання у ньому, це набагато зручніше і практичніше.

Та навіть якщо так, доля такої дівчини теж доволі сумна. Ніхто не питатиме твого дозволу, не добиватиметься руки, не купуватиме суконь, аби ти почувалася комфортно. Якщо тебе притягнули у цей світ щоб народити спакоємця ти вже на другий день ходитимеш вагітною, і нікого не хвилюватиме, чого ти там хочеш. У середні віки саме так і було - шлюб, консумація це все обов'язки наречених, особливо якщо вони зі знатних родів.

Окрема історія - потраплянки у фанфіках, де вже є канонічні персонажі. Одружені віками ельфи кидають своїх дружин, маніяки годують  печивом, а якісь істоти типу Чужого які взагалі людей сприймають як їжу раптом починають відчувати людські емоції.

У мене колись був такий фанфік про потраплянку до крипіпасти. Суть його була у тому, що дівчина Джеффа не витримала буття монстром і вбилася, і він вважав, що головна героїня її переродження. Так от він порізав їй обличчя не питаючи дозволу, інший мешканець маєтку вирізав їй нирки, а коли дівчина захотіла повернутися то дізналася, що її мати після зникнення доньки покінчила з собою, а сама вона у той момент, коли потрапила у маєток крпіпіпасти, померла. У кінці вона намагається втекти, навіть не знаючи куди і як, але Джефф її знаходить, бо він - божевільний маніяк, а не плюшева іграшка. Якось так воно і буває, коли ти лізеш до маніяків та темних ельфів-вбивць, очікуючи що вони будуть такими ж холодними як тобі подобається з усіма іншими АЛЕ З ТОБОЮ як з дитиною.