Трапилася мені днями одна цікава думка. Одна письменниця казала, що з нетерпінням чекає моменту, коли в тексті можна перейти до описів — мовляв, на них вона відпочиває. Ненавидить діалоги, бо вони вимагають від неї зусиль, постійних роздумів: «А що тут сказати, щоб було не нудно», «А як зробити так, щоб мовлення було живим». Це її зона напруження, а от описи — чисте блаженство.
Зараз — в епоху тікток, рілс і шортс, коли в людей концентрація уваги тримається кілька секунд, і ніхто не читатиме десять сторінок про те, як саме падало світло на чашку (ще й платять тепер не за рядки) — звучить дивно. Хоча, звісно, смаки бувають дуже різними. І це прекрасно.
Власне, я тут не сперечатися прийшла, а поговорити. Мені стало щиро цікаво: що вам, дорогі читачі, легше і приємніше читати? І якщо ви пишете — що легше дається саме вам?
У мене все навпаки. Я обожнюю діалоги. Це моя стихія. Не дарма мене свого часу хтось навіть назвав «королевою діалогів». Більшість моїх книжок будуються саме на діалогах (Громовиця в Порцеляновій Чашці, Поїхати до Парижа = втекти, Цукрова слива). Вони задають темп, формують ритм, рухають сюжет.
Був період, коли мені прямо вказували: «Описів майже немає, я не розумію, де знаходяться герої». Це був корисний дзвіночок. Зараз я справді намагаюся більше працювати з візуальною частиною — і, треба сказати, процес мене захоплює. Це як гімнастика для мозку. Не сказати, що легко — але цікаво. (Блага вістка. Для Йоана., Ю-критерій Манна-Уїтні).
Проте діалог для мене все ще залишається серцем історії. Особливо, якщо після тире герой не просто пожував губами, а кудись пішов і щось зробив, поки інший не почав говорити.
До речі, якщо вже заговорили: сьогодні о 18:00 вийде нова глава "Ю-критерію Манна-Уїтні". Приходьте на нову серію — будемо дивитися, що там у нас далі.
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМм... Діалоги мені пишуться легше, тоді як все решта набагато повільніше. Мислю я теж в режимі "кіно"- просто перед очима картинка і все. Тому одними діалогами навіть і не намагаюсь обійтись) Як читач - без особливої різниці.
Дієз Алго, Клас) Дякую))
У мене просто динамічне кіно, тому мчуся діалогами)
Вітаю, шановна пані. Я от тут ходжу собі роздивляюсь на книжкові портали інших авторів. Сяйво з порталів по трішки збираю...А тут дивлюсь якась тема така палка розігралася. От думаю підійду ближче, послухаю про, ж така бесіда йде. А тут як виявилось обговорюється дуже незвичайна тема. Я був вражений, що виявляється можуть бити такі дива, що письменнику який вирощує свій книжковий портал може, наприклад не полюбляти діалоги...от нехай повністю зсивіє моя борода, я не зможу зрозуміти як це...От якщо ти вже почав вирощувати книжковий портал, то це ж йде десь з глибини, з любовью та трепетом! Теж все що всередені порталу треба полюбляти, інакше виросте дуже огидний портал.Це як квітку казкову вирощувати. І вот вона росте росте, і не знає бідна, що її доглядачу чи листя, чи стовбур , або сам розкрившияся бутон не подобається...Сумно це....
Як на мене, річ не в тому, що полюбляє автор, а в доречності. Тобто, при складанні пишеш будь-що, але при редагуванні треба видаляти все, без чого можна обійтися. Буває, що і опис треба залишати, бо він містить якісь важливі деталі, і навпаки, коли навіть "колоритний" діалог виявляється порожнім, позаяк за його відсутності нічого не зміниться.
Коли в тексті немає нічого зайвого, то він стає більш динамічним.
Початківцем керує думка: "Що б такого ще сюди додати?", а літератор з досвідом розмірковує: "Чи можна ще хоч щось звідси видалити?" )))
Сергій Ляховський, Погоджуюсь, є така штука. Але зазвичай видалення завершується переписуванням, рідше повним мінусом з тексту. У авторів на редагуванні ми таким займаємось
Думаю і діалогів, і описів має бути в міру. Тобто мають логічно чергуватися. Знаю людей, які пропускають описи, коли вони завеликі. І знаю таких, які й "суцільні" діалоги читають з пропусками.
Ніка Цвітан, Погоджуюсь - баланс важливий. Але я люблю нестись у сюжеті, іноді зашвидко. Ось мене стопнули і я така, ну... тепер вчимося робити й описи теж..
(Де смайл шока? Як можна пропускати діалоги, бо в них все життя сюжету?)
Насправді, вірю. Не так давно читала роботу, де діалоги можна прибрати та суть не зміниться
"...прожував губами..." Я зараз згадала прикол в тому самому ТікТоці про закушену верхню губу :))
Я обожнюю писати діалоги. Наче проживаю кожного персонажа. А от описи я не дуже люблю, і вони в мене виходять трішки біднуватими, але я намагаюся якось вдосконалювати себе в цьому, хоча й сама не люблю читати книги, де все просто залите змутнілою водою, за якою іноді забувається про що власне читала. І сама теж віддаю перевагу опису більш менш по ділу, а не набирання по більше знаків з пробілами, для обсягу, хоча можливо це і в мінус, а там хз ))
Оксана Павелко, Описи - це окрема тема, комусь легше, комусь важче. Я теж на описах не дуже відпочиваю, але сенс таки хоч трошки прописати є) Вода - не дуже допомагає читачу бути зацікавленим, так що тут сто відсотків плюс) А мем так, нагадали і я знову поржала)) Хоча, літ прийом не такий вже й нудний))
Діалоги мені теж подобаються. А з описами варто бути обережною. Чисто моя думка, але не сприймаю свого читача за тупого. Ну раніше люди жили в інших часах і умовна Лізабет могла прожити життя не побачивши моря і його опис на три сторінки, це єдине її уявлення
того моря. У сучасному світі, де є інтернет, де процвітає тікток, інстаграм, де маркетологи кричать про зачіпку у перші три сек відео, не думаю що кілометрові описи потрібні. І саме це викликає певну складність для мене, як написати не нудно, не довго, але зрозуміло, шо то літній сад, а не "О, курва! Цо тут сі дєє?"
Буяна Іррай, Так, часи змінились. І творчість має бути адаптивною, актуальною часу. Поки що для себе я вибрала показати ключові елементи в описі. Не всю кімнату, а великий стіл з купою паперів, наприклад - одразу ж має бути зрозуміло, що людина проводить за ним багато часу. Описи дуже сповільнюють картинку, доповнюють до кіно, але знову ж таки, про море три сторінки, як і про стіл, які окрім описового характеру нічого за собою не несуть - читати не будуть, перегорнуть та й все, тож немає чого страждати) А сад можна виділити красивим місцея для чаювання Лізабет з кокосовими печеньками та виноградною стіною й сонцем, що впало на її білу рукавичку, та й все)) Ну то я жартую, кожен обирає по своєму сюжету)
Я коли пишу діалоги, просто думаю: а якби я відповіла? І там вже в залежності від характера героя, або перебільшую, або переменшую.
Ірина Скрипник, А я свого іноді використовую для вимірювання співвідношення зросту) Іноді придумаю якусь позу і не зрозуміло, можливо це чи ні, і хто тоді де знаходиться. Добре, що він у мене двохметровий, як мої герої)))
Мені легше написати діалоги.) Описи у мене завжди мінімальні. Не особливо люблю їх читати і писати.
Лана Рей, Можу погодитись) Хочеться енергійно рухатись у сюжеті. Раз, два і вже в дамках)
Не знаю, як кому, але для мене важливо і те і інше, але в міру. Прибрати щось одне, це як вийняти зі збудованого будинку одну цеглину. На перший погляд ніби нічого не змінилося, проте він вже перестав мати той вигляд який був у нього до цього.
Аріда Демоніар, Баланс важливий, просто я жертва кліпового мислення. Треба швидко, швидко, щоб картинка змінювалась. Описи сповільнюють, змінюють атмосферу, роблять її більш ґрунтовною, заземленою. В цьому своя краса, якій я окремо вчусь. Втім, люблю галопом по Європам))
Я дуже не люблю писати описи, але не можу без них. Мені ТРЕБА, щоб читач уявив собі картинку, максимально наближену до того, що у мене в голові)))
Чарівна Мрія, Описи, все на себе забрали описи)
Діалоги мені даються дуже легко, а от описи інколи взагалі не йдуть. Пригадую як я пів години мучилася над абзацом, де потрібно було описати кімнату лідера кримінального угрупування. Щоб не просто ліжко, крісло і т.д., а атмосфера й інтер'єр говорили, що він не "з такої сім'ї, а з богатої"))) (не втрималася і таки згадала цю крилату фразу)
Анжеліка Горан, Думаю, якщо б і в текст вставили, читачі лише б посміялись)) Інколи достатньо лише примітного елемнту, щоб всі інші питання опису відпали. Але я розумію, описи це те, що потребує окремої уважності й майстерності..
Обожнюю діалоги і як автор, і як читач)
Лілія Зелена, Погоджуюсь! Серце відразу б'ється у заданому ритмі)
Думаю, що тут головне - баланс, оскільки для повного сприйняття важливо й те, й інше. Хочеться бачити не лише взаємодію персонажів, а й занурюватись до їхнього середовища, щоб відчути сюжет повною мірою))
Лара Роса, Погоджуюсь, тому стала привчати себе й до описів)) Але все одно мене трошки більше хилить до діалогів, назвемо це стилем))
Дякую за вашу думку)
Як автор: Діалоги мені писати трішки важче.
Як читач: Діалоги читаю уважно, а описи можу пробігати й пропускати речення, якщо надто багато води
Тата Карел, Цікава думка) Мені здається, що все життя у діалогах, але без описів дійсно мало виходить інформації про обставини)
Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати