1. Я вірю в перші рядки.
Поки не знайду саме те перше речення, яке «чіпляє» не можу продовжувати. Для мене це як тон задати для всього твору.

2. Усі мої герої — з серцем.
Навіть найжорсткіші, найнебезпечніші, найстриманіші… У кожного з них є щось тепле й болюче, сховане глибоко. І я пишу, щоб це витягти.

3. Найкращі ідеї приходять пізно ввечері.
Коли світ стихає, коли тиша глибока — герої оживають найяскравіше. Записки, чернетки, навіть нотатки в телефоні. Все палає після 22:00

4. Я зникаю в історії.
Коли пишу, іноді не чую, що говорять поруч. Це не завжди зручно, але кожна сцена проживається мною настільки сильно, що вихід у реальність. Як після вистави.

5. Мені важливо відчувати вас.
Коментар, лайк, навіть маленьке «дякую» — це як ковток повітря. Бо авторство — це завжди про віддачу. А ваша підтримка — мій двигун.

А тепер ваша черга. Напишіть у коментарях, який із фактів вам відгукнувся найбільше?
І… не забудьте зберегти мої книги НЕ ФРЕНДЗОНА  та ТІНЬ ДЛЯ ДОНЬКИ МЕРА  до бібліотеки.

Бо якщо до кінця тижня назбирається 150+ збережень. Я обіцяю бонусну сцену поза графіком!

З любов'ю, ваша 

Сніжана Якимчик ❤️