А ви читали?

Рецензія на книгу Чарівної Мрії «Мортідо»

Сьогодні я прочитала бойове фентезі «Мортідо» молодої авторки Чарівна Мрія.

https://booknet.ua/book/mortdo-b435693

Зазначений жанр лише частково відповідає дійсності, і це повязано з обмеженнями самої платформи. У примітках автора вказані слеш, темне фентезі, драма, і саме вони точніше відображають суть твору.

Я довго не наважувалась на повноцінне знайомство з творчістю авторки, через специфіку жанру в якому вона працює. Але сьогодні я прочинила двері в її чарівні та темні світи, і не пошкодувала про це.

Чому саме цей твір зацікавив мене? Передусім, через назву. Вона багатошарова, глибока й одразу попереджає: легко не буде.

Мортідо (за психоаналітичною теорією З.Фрейда) це деструктивна енергія, протилежна лібідо. Вона пов’язана з потягом до руйнування, агресії і смерті. Мортідо – це деструктивний потяг до руйнування, болю, самознищення. То ж, знаючи значення назви (сподіваюся, я все правильно зрозуміла і автор навмисно зробив акцент на терміні) я зробила свій вибір.

Я маю слабкість до назв творів та цікавих картинок на їх обкладинках,  тому другий критерій був візуальний. Обкладинка вразила мене, як любителя аніме та манги: герої схожі на ангела та демона з класичної мальовки. Вони хижі й прекрасні, бажані й такі недосяжні, і, на мою думку, ідеально втілюють головних персонажів книги.

Про що ця історія?

«Мортідо» – це не просто оповідання. Це психологічний ритуал саморуйнування, загорнутий у темне фентезі з гейтемою, де лінія між ненавистю й дружбою, між коханням й смертю, стирається зі свідомомсті героїв.

Світ, зображений у творі – це темна конструкція Пекла, де магія є формою насильства, а кожен погляд актом контролю. Тут не існує чітких меж між тим, хто ти є, і тим, у що тебе перетворили. Правила прості: бийся – вигравай – живи, або піди в забуття.

Головні герої – вороги, змушені проводити вічні дуєлі. Вони шукають страждання, тягнуться до тих, хто їх тримає в кайданах нескінченності. І в цій одержимості більше дружби і правди, ніж у будь-якому «здоровому» почутті.

Тут кохання між чоловіками – це пристрасть, яка виникає у найнеочікуваніших обставинах. Це брутальне і небезпечне почуття, яке то розцвітає на крові, то ранить ще глибше. Це історія про вразливість, яка народжується в серці ворога; про бажання, яке стає зброєю, і про зброю, яка стає ритуалом зв’язку.

Попередження! Твір має позначку 18+, хоча не містить відвертих сцен, лише психологічні натяки, напругу, емоції. Та попри це рекомендую читати вдумливо, лише тоді, коли ви готові не засуджувати, а побачити у чужій темряві відбиток своєї.

Кому може сподобатися і з чим можна порівняти?

Якщо ви є прихильником «Божественної комедії» Данте, вам буде цікаво поринути у темну казку, де герої все глибше занурюються в пекло свого травмованого «я». Якщо вас хвилює історія Нарциса, де замість дзеркала є інше тіло, в якому видно щось власне: біль, відчай, відображення свого найглибшого страху: бути недостойним любові, прощення, смерті.

Якщо ви знайомі з творчістю Рю Муракамі, то відчуєте знайому напругу.

Сподобається твір тим, хто любить психологічні драми про залежність, агресію та бажання, хто шукає вивчення темної сторони кохання, не як гріха, а як необхідності.  

Стиль авторки глибоко тілесний, емоційний, хоча подекуди тягучий. Він поєднує іронію, ніжність, агресію і біль, і межує з підступним заграванням. Здавалося, що я не читала твір, а дивилась повноцінне аніме, чи прогортала кольорову мангу.

Головні герої та чим вони запам’ятались:

Юліан – молодий чоловік зі сріблястим волоссям, витончений, майже аристократичний і можна сказати беззахисний. Його можна порівняти з ангелом, або втомленою, зневіреною людиною, яка шукає спокою, навіть шляхом смерті.

«Він виглядав недоречною білою плямою на цьому похмурому тлі»/ «Добивай або злізь з мене»/ «На жаль, цей персонаж більше не доступний для вибору»

Брудас – молодий чоловік з довгим чорним волоссям, гострими рисами та темним поглядом. Він харизматичний, гострий на язик та має демонічну сутність. Хижак, що грається зі своєю жертвою, але десь у глибині душі має здатність співчувати.  

«Я давно приніс в жертву власний глузд»/ «Ти – мій найкращий Ворог... І мій заклятий Друг»/

Мортідо у цьому романі – не теоретичний концепт, а жива емоція, яка керує героями сильніше, ніж інстинкт виживання. Їхній потяг – це не слабкість, а спосіб залишитися живими у світі, де немає місця любові в класичному розумінні.

Висновок. Мортідо – це не про смерть. Це про спокусу зникнути, коли тебе торкається той, хто має знищити. Це історія, яка болить, бо правдива. І саме тому вона потрібна тим, хто хоч раз любив по-справжньому хворобливо і зміг відпустити своє кохання.

Рекомендую прочитати «Мортідо» Чарівної Мрії, Ви не пожалкуєте! І обов’язково підтримайте автора своєю підпискою та вподобайкою!)))

Дякую Чарівній Мрії за її творчість та м’яке знайомство з українським слешем!