Привіт!

Ділюсь ще один цікавим, але болючим фрагментом  13. Розділ!

Рейтан відчув пекучий удар під ребра, який одразу вибив з нього усе повітря, змушуючи хапати його ротом. За ним ще і ще, удари сипались градом. Ногами, руками, йому здалось, що він бачив блискіт ножа… Він закрив голову руками та напрягся усім тілом, удари пробивали тіло вогнем, вони цільно били по руках, щоб точно зламати, били по легенях та ребрах, він збився з рахунку ударів, його розум судомно мислив перестрибуючи з одної думки на іншу, застеляв усе інше, думки бігали« заберіть мене звідси, заберіть! Будь куди!...боляче!..врятуйте…» Вперше у своєму житті він захотів, щоб врятували саме його. Тіло горіло, наче кожну клітинку тіла пронизувала тисяча стріл. Біль не зупинялась, а тільки ставала сильнішою, через шум до його вух донісся гидливий сміх. Йому хотілось взірватись найбожевільнішим криком і залишилась лише одна думка… боляче… боляче боляче боляче боляче боляче боляче боляче боляче боляче боляче БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ БОЛЯЧЕ

Нічого більше не залишилось…

Тільки одна єдина думка, фраза,крик…

Додаю посилання на книгу ТУТ