День третій на Букнеті - в цілому подобається) Виклала перший розділ першої книги і от тепер починаю власне просування. Дякую всім, хто читає (50 проти 16 вчора - вау!) і хто відгукнувся порадами на вчорашній блог !

Про що мій текст?

У різний час у різних країнах насильницькою смертю вмирають три літні жінки. Їх об’єднує лише прізвище, яке донедавна носила й Ксеня. Захищаючи родину, вона вчиться боятися своїх думок. І довіряти чужому чоловіку, який, здається, знає більше, ніж має право...

Як я пишу?

"Ксеня прокинулася ніби від стусана. Лежала спітніла, збуджена, знову і знову повторюючи почуте уві сні вголос: хенкі, луонто, ітсе.

Вона встала, зробила собі каву, закурила. Вдома всі ще спали. Їй не вдавалося спіймати думку, хоча десь в голові слова відгукувалися як знайомі. Ксеня колами походила кімнатою, сіла, написала на звороті судової повістки, яка більше її не лякала: «Хенкі, луонто, ітсе». Списала так весь аркуш. Довго на нього дивилася. Прийняла душ, загрузила пралку, поснідала, тоді знову повернулася до написаного – нічого. Пішла на балкон розвісити білизну, й там стався спалах – вона згадала.

Цими  дивними словами Бася пояснювала дідові депресії. Колись він розповідав їй про уявлення давніх фінів про душу людини. Вони не стиралися пізнішими релігіями чи атеїзмом, вони просто були завжди, і кожен фін про них звідкілясь знав. Душа, казав Петро, складається з хенкі, луонто та ітсе. Хенкі – це те, що підтримує життєву силу, дає людині дихати, а серцю – стукати. А ось луонто та ітсе – це, наскільки вона пам’ятала, щось зовсім потойбічне. Вони могли захищати, а могли полишити живу людину, і з ними вона втрачала силу духу, усвідомлення своєї самості та місця у житті.  Ітсе, покидаючи тіло, могло ще й з'являтись у вигляді приводу-двійника. Або ж, уже після фізичної смерті людини, замість возз’єднатися з душами померлих рідних – приходити примарою до живих.

Дід вважав, що привід батька допоміг йому забратися на кригу, коли він тонув під Виборгом. А потім приходив до нього в шпиталь. Матті Лаюнен обіймав його і казав, що прощає сина за вбивство своїх у тій клятій війні. А Бася була впевнена, що коли росіяни загарбали Крим і з’явилися в Донецьку, до неї приходив сам Петро – вимагав тікати з міста, казав, що війна буде довгою і виснажливою. Власне, за дідової допомоги Ксені тоді й вдалося вмовити бабусь кинути все та рушити на захід.

Але як Ксеня взагалі згадала ці неоковирні слова, які чула всього кілька разів у житті? Можливо, це як «хоріонічний гонадотропін» – спочатку неможливо вимовити, а потім пам’ятаєш все життя, навіть коли твоїй дитині вже 16, а ти цілком здатна забути, що їла на сніданок? Або? Або дідо прийшов тепер і до неї нагадати їх у її сні? Навіщо? Що це має означати?"

https://booknet.ua/book/advokat-dlya-ne-b437542

Буду вдячна за відгуки!