Мирного вечора, мої любі!

Запрошую до нового розділу роману — Вкрадене серце.

Схоже на Вілена вдома чекає не простий вечір — наречена вже в дома. 

Уривок.

З офісу додому я вибрався близько двадцять першої. Приїхавши додому, я спантеличений, адже авто Маріанни вже на місці. Хмикаю.

Невже робота закінчилася сьогодні? Чи, може, продюсер до дружини поїхав?

Що ж, зараз про все дізнаюся. Тільки до розмови сьогодні я не готовий.

Входжу в будинок та застаю Маріанну у вітальні. Я реально здивований — вона одягнена у легкий напівпрозорий пеньюар, під яким лише білизна, взута у босоніжки на високій шпильці. Бідний мій управитель, хоч би серце не вхопило бідолашного, якщо ця фурія отак розгулює будинком.

Доки я міркую, Маріанна граційною ходою наближається до мене. Вона зупиняється в міліметрі, а я нервово ковтаю.

Запізно, дівчинко, спохопилася — я чекав на це раніше.

— Вілене, де ти так довго був? Я скучила за тобою... — лагідним тоном шепоче і, зупинившись поруч, простягає руку, аби торкнутися мене...

ВКРАДЕНЕ СЕРЦЕ

Приємного читання!