Автори, якби ви могли написати листа одному з героїв своєї книги: ХТО Б ЦЕ БУВ і ЩОБ ВИ НАПИСАЛИ?
Я наприклад, написала б листа Весті з "НАРОДЖЕНА З ТЕМРЯВИ"
Весто, моя темна квітко,
Я не знаю, чи ти мене чуєш, але мушу сказати це вголос. Інакше розірве. Бо я створила тебе, але з кожним словом ти створюєш мене. Ти — не вигадка, ти — дзеркало. Глибоке, небезпечне, таке, в якому боїшся себе побачити, але не можеш не заглядати знову.
Я бачила, як ти заходиш до кабінету магістра. Я відчувала, як щемить у грудях, коли тіні рвуться з тебе, коли біль не дає дихати. Я знаю, ти втомлена. Ти ж хотіла просто контролю. Безпеку. Але щоразу твоя сила тягне тебе в безодню.
Пробач, що я дала тобі такий шлях. Пробач, що змушую тебе переживати зраду, кров, страх. Але це не покарання. Це переродження. Бо ти — не жертва, не інструмент, не зброя. Ти — вибір. Ти — воля. І ти навчила мене, як важливо це — мати право сказати: ні. Навіть тим, хто вдає, що хоче тобі добра.
Я пишу тобі, бо боюся тебе втратити. Бо знаю: одного дня ти захочеш піти — не з історії, а від мене. І це буде твоє право. Але поки ти поруч, я триматиму для тебе цей світ. Світ, де навіть темрява здатна любити.
З повагою, страхом і нескінченним захопленням —
твоя авторка.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ б написала своїй героїні Маріанні Вишневецькій з роману "Льодова пастка Богуна" і застерегла б не їхати до Вінниці услід за козацьким полковником.
Я б написала Алексу, героєві з моєї книги "Гріх перед шлюбом": з тобою завжди ніби ходиш по лезу. Ти небезпечний, але саме це притягує. У твоїй присутності дихається інакше — глибше, тривожніше, але живіше. З тобою не буває спокійно, але завжди по-справжньому. Ти — як заборонений ковток повітря, який хочеться зробити, навіть якщо знаєш, що він може вбити.
Дякую Ксю, що дали ідею пофантазувати. Чудовий блог ❤️❤️❤️
Єва Родзинка, Дякую. Дуже приємно, що ви так думаєте ❤️❤️❤️
Я б написала Іраїді Левченко.
Дорога Іраїдо!
Твій голос, твоє бажання писати глибокі історії сильний і має право на життя. Ти сама наче та глибина. Пиши для себе. Рано чи пізно про тебе заговорять як про відому письменницю. Не полишай свою мрію, особливо тоді, коли здається, що нікому то нецікаво.
З повагою і любов'ю Юлія Вирва.
Ксю Бадб, Можливо.)))
Я б написав своєму ГГ наступне:
- Привіт, Богдане... Вибачатись не буду - знаю, не пробачиш. Ти надто багато втратив через мою уяву. І ти не знаєш, скільки ще втратиш. Чуваче, там далі повний ТРЕШ. Чи подобається мені знущатися над тобою? Ні. Я знаю, що ти впораєшся. Сам? Ні, ніколи. Я подбав, щоб у тебе були чудові друзі. Знаю, що не подякуєш, знаю. Я не очікую від тебе обійм.
Мені відомо про твоє єдине бажання. Я знаю, яке питання не дає тобі спокою. Ти не задаси мені його, бо ти надто гордий для цього. Бо це я, підступний автор, забрав її у тебе.
Чи будете ви у кінці разом? Гм-м. Не знаю, чуваче. Усе залежить від тебе. Під блакитним небом немає нічого неможливого...
Іван Заболотських, Тепер мені цікаво почитати історію Богдана❤️
Я б написала Софії, героїні з книги, яку я написала, ''Точка фантазії.''
Софія, Я бачу тебе крізь кожну тишу між словами, крізь подих, яким ти боїшся зізнатися навіть собі. Я створила тебе не випадково. Ти вогонь, який ще не навчився горіти для себе. Я відчуваю, як у тобі пробуджується щось нове, з кожним подихом, з кожним поглядом на нього. На того, хто бачить тебе справжню. Ти народилася з мого бажання. Але з кожним словом, яким я тебе малювала, Ти стала жінкою, яку я не лише вигадала ти стала жінкою, яку я відчула. Шкірою. Пульсом. У самих глибинах. У тобі мій шепіт про заборонене. Моє зізнання про бажання, які ми, жінки, звикли ховати між рядками щоденника чи під шовками білизни. Софіє, ти моя волога фантазія, моя героїня, яка дозволяє мені бути чесною в еротиці. Не вульгарній, не дешевій, а в тій, що глибоко сидить у кожній із нас. Ти моя свобода. Моя ніжність, що може бути дикою. Я пишу тебе пальцями, які самі тремтять. Я вдихаю тебе в кожній сцені, де ти не просто говориш ти живеш. Ти пробуджуєш. Ти зводиш з розуму. Твоя авторка. Завжди. До останнього подиху.
Дякую, Ксю, за цю прекрасну ідею — вона відкриває двері до глибшого зв’язку між автором і героєм.❤️
Ксю Бадб, Дякую ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати