Пишучи історичні твори, я живу в іншому світі — там, де слова мають вагу, а мовчання говорить більше за тисячу фраз. Там немає місця лайці, там — честь, стриманість і глибина.
А потім виходиш у сучасність: шум вулиць, швидкі розмови, і — "та пішов він на..." — як ляпас. Чесно, слух ріже. Особливо лайка. Особливо — мати.
Це ніби ти щойно повернувся з балу 19 століття — і впав у маршрутку. Світ письменника — крихкий, і сучасна реальність іноді б’є по ньому занадто різко.
Але, можливо, саме тому ми й пишемо. Щоб зберегти те, що губиться в шумі: красу слова, повагу, глибину.
А ви теж це відчуваєте? Як повертаєтесь зі своїх історій у наше "тут і тепер"?
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТому і живемо у світі своїх творів, а в житті намагаємося відповідати тим критеріям, які є у наших персонажів)
Prosto Chelovecek, Еех, таак..)
Реальний світ, на жаль, не ідеальний і вкрай рідко відповідає тому, в якому живе автор. Гадаю, дратує мене, як письменника навіть не те, що соціум не ідеальний, чи світ, чи оточення. Дратує людське, нечасто викривлене бачення, нелогічні вчинки, несправедливі взаємостосунки. Коли прописуєш персонажів, вкладаєш в них сенс, їх дії завжди є наслідком, а от першопричину ти довго і методично досліджуєш, вчишся розуміти своїх персонажів, а нерідко(у моєму випадку) улюбленців навіть починаєш мимоволі виправдовувати. Коли повертаєшся до реальних людей, які не є ідеальними, логічними кліше, чітко прямуючими за сюжетом, відчуваєш розчарування. Це мабуть через відсутність контролю, яку маєш, коли пишеш. Там власний світ, що підкоряється лише законам автора. З часом до мене прийшло розуміння, що всі ми різні, і думаю цьому світу і людям варто давати шанс, бо саме люди з нашою частою непередбачуваністю, імпульсивністю, нелогічністю і рухаємо "сюжети" власних життів. Тож я сприймаю кожну окрему людину, як письменника власної, неповторної історії. І так, не кожна з них має хорошу кінцівку, логічну розв'язку, справедливість у сюжетних поворотах.
Кайла Броді-Тернер, так цікаво було прочитати, дякую!)))
Емммммм..........
Хмммммм..........
Важко сказати, намагаюсь створювати якомога реалістичні світи. Без"рожевих окулярів".
В моїх світах лаються і дуркують; б'ються і миряться; зраджують і довіряють; воюють і кохають; божеволіють і вірять; тікають і допомагають.
Тому важко....
Наталія Шепель, Це таак...
Добрий вечір! Якщо фентезі епічне - погоджуюсь, лайка там зайва. Хіба що фентезійна, яка прописана у світі.
Щодо міського фентезі чи темного - без лайки можна обійтися, проте у цих жанрах я, наприклад, до лайки ставлюся компромісно. Я за реалізм у фентезі). Якщо людина вдарилася мізинчиком о меблі, вона скаже не: "Щоб ти був здоровий", а "********". Якщо біля людини пролетіла вогнекуля - так само. Лайка - реакція на стрес. Лайку можна використовувати, щоб текст був "живим". Але - то суто моя думка)
Іван Заболотських, Підтримую.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати