– В Прип’яті через дев’ять днів відбудеться фестиваль ЛонГю. Будуть запрошені всі більш-менш важливі шишки української гри. Чому б і нам не відвідати?

Запал цього недотоварища заразив би будь кого, але не мене. Я лише іронічно всміхнувшись вточнив:

– Це не та Прип’ять в якій у тебе на початку червня буде виступ і в яку тобі дуууже ліньки їхати?

– От чорт злопам’ятний – буркнув собі під носа хлопець

– Я не злопам’ятний. Просто злий і на пам’ять не жалуюсь – продовжив я незворушно вирішувати завдання з алгебри.

– Я тобі відпочинок разом з товаришем пропоную, навіть розваги знайшов, а ти! – спробував достукатися до моєї совісті хлопчина. Марно. В мене її немає.

– Сумнівні розваги – не підіймаючи голови озвався я – Ніколи не чув, аби в Прип’яті проводилися турніри чи фестивалі ЛонГю. Якщо мені не змінює пам’ять це місто схоронило гру ще до того, як я знайшов Аїда.

– Вони хочуть відродити цей чарівний спорт у себе! Чому б не допомогти? Наші фізіономії там будуть не поганою рекламою – наполягав на своєму Іван. При чому було не зрозуміло цікавість це до нового, чи «добра справа», явка царя народові, так сказати – Ти мене взагалі чуєш? – почав відбирати цей сіроокий в мене планшет, а я так легко здаватися не збирався.

– Чую, але все одно не збираюся зламавши голову бігти в забуту богом Прип’ять.

– Та чого це – надувся, наче той ховрах Іван, поставивши руки в боки. Неначе йому кровну образу наніс, їй богу!

– Тому що в мене є сестра – отрусив я свій відвойований планшет. Буде ще всяка пакість його чіпати.

– О, я з нею домовлюся – розплився у посмішці Іван.

– Не трать час – повернувся я до домашнього завдання – В мене немає грошей.

– Я оплачу всі витрати – відмахнувся цей доставала. Я закотив очі. Ну справді, він же дитина багатої родини. Йому все можна…

Повний текст читайте тут: Книга Таємниці Прип'яті. Том 1. Крадені ванжі, глава Пролог , сторінка 1 читати онлайн