Хіллі та Кліффорд вирушили назад до привалу, однак дорогою їх перехопили Бетфорд і Реніфат, які йшли слідом.

— Що ви тут робите?

— Дивуєшся, що ми пішли за вами?

— Неважливо... Збирай усіх. Час братися за цю потвору.

Та перш ніж загін устиг виступити, поблизу пролунав рев — здавалося, його видав болотник. Чудовисько занурилось у трясовину, а потім почало рухатись у бік мисливців.

— Чорт забирай... Схоже, вистежив нас по запаху, — мовив Реніфат.

— Нічого, дамо відсіч! Кліффорде, «Холодище» готове?

— Угу, щойно встиг доробити, перед тим як ви прийшли.

— Добре. Тоді шанси є... Хіллі, битися вмієш?

— Ну, щось умію! Але в бою мало чим допоможу...

— Тоді ховайся! Швидко!

Болотник підпливав дедалі ближче. Хіллі поспішив сховатись за деревами й став спостерігати за всім звідти.

Мисливці вишикувалися в ряд. Кліффорд зліва, Реніфат посередині, Бетфорд праворуч. Нарешті болотник з’явився. Він наближався, здіймаючи грюкіт по всьому колу. Було видно, що йому кортить поласувати мисливцями, однак самі вони мали на це зовсім інші плани.

— Чекай, поки підійде ближче, — зосереджено сказав Бетфорд.

— Сам знаю, що робити. Головне — не прогавити момент.

— Ми вже постараємось, — насторожено промовив Реніфат.

Зненацька чудовисько кинулась у наступ. Воно замахнулося на Реніфата, але той ухилився, обійшов його ззаду й ввігнав меча в спину. Бетфорд виконав такий самий маневр, оточивши потвору з іншого боку. Болотник відмахувався, мов від настирливих комах — удари не завдавали йому великої шкоди. Тим часом Кліффорд уже тримав у руках бомбу «Холодище» і точно кинув її в чудовисько. Воно вкрилось інеєм і на мить застигло. Від вибуху холод поширився по всій окрузі. Мисливці скористалися моментом: оточили монстра та заходили його потужними колючими ударами. Поки болотник був заморожений, удари були відчутними, а лід навколо тріщав. Проте вже за кілька секунд він вирвався на волю. Розлючений, він почав безперестанно наносити удари. Один із них влучив у Бетфорда — його відкинуло вбік, і капелюх злетів у багнюку.

— Ах... — скривився від болю Бетфорд. — Закінчуйте вже з ним...

У строю залишились лише Кліффорд і Реніфат. Хоч вони й недолюблювали один одного, в тій битві стояли пліч-о-пліч, як справжні брати. Зрештою, рани чудовиська загноїлись, і з них почав витікати бруд. Реніфат знову вдарив по уражених місцях — його всього забризкало. Бруд був усюди, він нічого не бачив. І саме тоді в нього прилетів ще один удар — Реніфат відлетів убік, до Бетфорда. Залишився лише Кліффорд — доля всіх мисливців тепер залежала тільки від нього.

Хіллі відчайдушно спостерігав з-за дерева, але зрештою не витримав — кинувся тікати, не чекаючи кінця бою.

Кліффорд люто дивився на болотника, готовий вивільнити всю свою лють. Потвора кинулась на нього, одночасно ричачи, замахнулась гігантською рукою. Кліффорд ухилився, схопив її й видерся до самої голови. Болотник намагався скинути його, але той тримався міцно. Він зберіг рівновагу, схопив монстра за голову й почав тягти до замерзлого болота. Коли підійшли, Кліффорд рвучко натиснув на голову чудовиська, а потім завдав рубаючого удару. Потвора впала у воду — і, через дію бомби, не змогла вибратись. Умить вона вкрилась льодом, перетворившись на крижану статую. Кліффорд зліз і завдав фінального удару, після чого болотник розсипався на дрібні крижинки.

Кліффорд важко перевів подих і одразу кинувся перевіряти стан товаришів. Насамперед — до Бетфорда, простягнув йому руку.

Тільки що ви могли прочитати уривок битви з болотником з глави десять - "Незавершена справа" моєї книги - Молот Чудовиськ. Якщо зацікавило, переходьте читати першу главу книги за цим посиланням: https://booknet.ua/reader/molot-chudovisk-b436896?c=4750197