– Ясно. Тебе виганяють з квартири й ніде ночувати? Приїзди у відділок. Я чергую сьогодні.
– До вас зранку прийду. Коли люди у відділку будуть. Я тепер ні за що не залишуся наодинці з чоловіком.
Коли відбиваю виклик від істерики уже ні сліду.
А хлопчик років семи нікуди не зник і витріщається на мене, як на диво.
– Ти говориш, як в кіно. Ти злодійка?
– З чого б це?
– Ну в тюрму ж не хочеш. – пояснює, як тупій. От смішний.
– Злодіям тюрма – рідний дім. То нормальні люди туди не хочуть. Ні, нормальні неправильне слово. Не злодії. Ви тут давно живете?
– Три тижні буде в неділю.
– Точно?
– Легко рахувати, Два рази був батьківський день. Неділя тобто. – ображено пояснює малий.
– Мммм… гммм… – намагаюся щось зіставити. – Ну і що, що три тижні. Ви її могли купити в той самий день, поки батьки ще живі були.
– Мої батьки живі! – голос хлопця тремтить.
– Та не твої. Мої. Три місяці тому померли.
– А. Бідося ти. Сирітка. – гладить він мене по голові, і я стискаю зуби й кулаки, щоб не заплакати. Від вдячності. Мене по голові не гладили років десять. І не співчували так просто й щиро.
– Ага. – кажу крізь зуби. – Чуєш, я вийду зараз, щоб ти не боявся. Там за ліфтом є ніша, в ній зручно. І тепло вже. Чуєш, а можна я тобі ранком судок поверну. Коли доїм?
– Ти будеш ночувати за ліфтом? – які ж очі у нього круглі, коли уявляє щось цікаве. Тільки в дітей такі бувають.
І це ще далеко не все. Ми дізнаємося, до чого тут пляж, картинка з ковбоєм, що сказала мама, коли повернулася на ранок з клубу. Й що відповіла Кіра. А чи можна дівчині казати такі слова, вирішуйте самі ;) Ну й особсте прохання від автора: додавайте книгу до бібліотеки, хто ще не встиг. І пишіть про ваші враження.
Чому візуал намальований? Поки що таємниця. Але ми ж з вами здогадуємося, що картинка з ковбоєм тут неспроста)
Гарного вечора з гарною історією. Завтра побачимося.
УВАГА,ПИТАННЯ: чому при згадці про цей ескіз Кірі "так чітко і ясно стало, що старе життя відрізане й викинуте"?
Або навпаки?))) ⭐️Ррррраз! ОНОВЛЕННЯ! Коли я беру Олесю за руку, то відчуваю, що вона тремтить так само, як і я.
— Тобі холодно? — схвильовано питаю, вдивляючись у її прекрасні світло-зелені очі.
— Трошки, — зізнається
Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні діє знижечка на книгу Повернути Ліліт❤️
Емоційно, відверто й пристрасно) — Ми плиїхали, — маленький пальчик Маринки тицьнув у вікно, вказуючи на великий будинок із темно-червоною
Дорогі читачі... Історія триває))) Сьогодні знову оновлення, і що воно принесе героїні? Чи то радість чи то щось інше...)) В книзі В и б і р М і с а н д е ї Подорож героїні триває, і багато цікавого відбувається... Тож
Не знаю, скільки я так просиділа, але нарешті двері ліфта відчиняються, і з’являється Едвард власною персоною. — Ніко? Що ти тут робиш? — дивується хлопець, побачивши мене. — Милуюся процесом будівництва нового
Вітаю моїх читачів! Сьогодні Геловін і я вирішила трохи розважитися - створила візуали Руслана і Ліки в різних костюмах. Читачі в моєму каналі проголосували за самий влучний образ. Ви напевно не здивуєтеся, що це образи
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДо чого тут пляж, якраз зрозуміло.
Світлана Ганчук, ❤️❤️❤️З цією дівчиною і гірше бувало. А отак ще ніколи.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати