Ваша нервова система просить книжку. І вона просить саме цю. 

УВАГА! Цей роман рятує нервові клітини, психіку та віру в гумор.

"Записки журналістки" — офіційно дозволено лікарями (ну, майже) як засіб від нудьги, тривоги і токсичних колег.

Якщо життя — це суцільна зрада, дедлайни, рахунки і ще хтось дихає тобі в спину в маршрутці...
ТОБІ СЮДИ.

В нашій програмі:
— журналістка, яка лізе туди, де навіть монстри бояться гуглити;

— перевертні, які мають підвищене лібідо і знижений контроль над собою;

— кохання, що гріє краще за плед;

— пригоди, після яких ти дивишся на свого начальника і думаєш: “та він ще нічого”.

— гумор, і ще раз гумор.

Це як Netflix, тільки дешевше. Як антидепресанти — тільки без запису до лікаря.
Ідеально читається в маршрутці, на парі, в туалеті, у черзі в «АТБ» або коли хочеш втекти, а грошей на відпустку нема.

Сміятись дозволено. Закохуватись — неминуче.

"Записки журналістки" — роман для тих, хто втомився бути серйозним.

— Я ж бачу — ти цього хочеш.
— Хто?! — я аж зупинилася, тицяючи в себе пальцем. — Я?! Та ви що! Ви точно мене з кимось сплутали!
…Я — та, яка завжди стримана, холодна, як заморожений пельмень, — зараз була на межі нервового зриву. А він... усміхався. Поблажливо. Як лікар до пацієнта, що поки не знає свого діагнозу.

ЗАПРОШУЮ!