Вітаю, любі!!!

Сьогодні на моїй сторінці стартував марафон до книги, "Моя заручниця" — впродовж дня буде опубліковано від 3 до 5 розділів.

Уривок.

Видихаю і, нервово походивши кабінетом, знову зупиняюся біля вікна, загрузнувши у невтішних роздумах.

Раптом мене відриває цокіт підборів. Весь напружуюся та здивовано оглядаюся, коли хтось, постукавши, входить в мій кабінет.

Заворожено кліпаю, адже до мене наближається Жасмін у червоній сукні-футлярі. Довжелезне волосся зібране на один бік у хвіст, очі закривають чорні окуляри, сукня вигідно підкреслює точену фігуру та додає спокуси. А взуття на високій шпильці додає їй зросту. Вона нереальна. Від неї важко відірвати погляд. Помічаю позаду Ярослава, але мене надто хвилює дівчина.

— Даміане Олександровичу, де я можу працювати і що входить у мої обов’язки?

Холодний тон малої приводить мене до тями. Кліпнувши, зиркаю на свого начальника безпеки.

— Ярославе, дякую, можете бути вільні, — відпускаю його й з трепетом на серці подаюся до дівчини.

— Жасмін, вже завтра ти працюватимеш у своєму кабінеті, а сьогодні тобі потрібно допомогти мені проникнути у вашу систему та зрозуміти її, — переводжу подих та додаю. — Інформація мені потрібна лише загальна. Деталі не важливі.

Зупиняюся зовсім поруч. Незворушність малої мене напружує, як і яскраво-червона помада на її вустах. Чомусь мені здалося, що вона плакала.

— Зніми, будь ласка, окуляри, — спокійно прошу...

Марафон тут...

Приємного читання та вдаголо початку тижня!