Ейла пожаліла Іду і думала, що нічого не станеться, якщо позичити своє тіло на один день привиду. Але чи так це? Чи не допустила вона фатальної помилки? Читайте "Академію Фейлім" і дізнавайтесь! ;)

— Ейло, будь другом! Я хочу напитися. Хочу полежати у ванні з пінкою. Хочу з'їсти запечену рибку з пряними травами і ягідний пиріг. Я чесно-чесно віддам тобі твоє тіло завтра ввечері. Я так хочу знову відчути смак життя! Ти мій єдиний шанс. Ейло, благаю!

Іда ледь не плакала, її голос тремтів, та й сама вона теж. Мені стало так шкода її, а може ще й випите вино зіграло свою роль, що я не витримала і здалася. Напевно, вона мала рацію: щоб залишити тіло достатньо лише бажання привида. Та й я нікуди не пропаду. Буду у своєму тілі, просто безвільним спостерігачем. Може, це навіть буде кумедно. Мор, звичайно, розлютився б від такої ідеї, але ж він не дізнається. Чому ні? Нехай Іда поживе один день. Вона на це заслужила. Нічого поганого не станеться. Адже так?

І подаруночок:  RfwgVb18