Навздогін моєму ранковому блогу (може бути трохи сумбуру)
Елара Кель написала у коментарі: "Або ставлення до самого себе: має людина творчий затик, а тут інша викладає книги на схожу тематику без упину. Заздрість, коротше". У зв'язку з цим у мене був дикий шторм минулого місяця. Але по порядку.
Є у мене задум, із яким я ношусь років п'ять, як із писаною торбою (в моїй голові все ідеально-геніально), але ніяк не візьмусь навіть чернетку почати, бо... треба купу літератури перечитати (Мічіо Кайку особливо) для достовірності, а часу завжди бракує.
Років два, здається тому, у тік ток підтягнуло нарізку із рос. фільму із популярним співаком у ролі андроїда. Мене висадило на два дні. Як казала Юля Тимошенко "всьо прапала". Я зробила надзусилля і подивилась фільм, для розуміння наскільки я втратила ідею. Як у них і ведеться, спаскудили так, що вой за фінал стояв довго. А я заспокоїлась і знов відклала реалізацію на потім.
Тижнів із два тому я побачила у рекомендаціях Вбивча відданість, прочитала анотацію і мене схопила панічка. Знов!!!! День я казилась і сіла читати. Чим далі - тим більше я розуміла, що буквально після першого розділу наші сюжети благаполучно розійшлись у різні боки. Моя ідея залишається моєю.
Але! Я не накидала одиничок, не написала нічого поганого. Так, я злюсь, навіть заздрю. Але вини авторки у цьому немає. Це лише мої страхи, моя невпевненість братись за цю тему. Це моя проблема.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗаздрість — це хороше відчуття. Це показник того, що ви бажаєте і чого не маєте. Тут лишається два питання. Одне — що ви можете зробити аби досягти своєї ідеї. А друге — якщо вас з'їдає це почуття, то треба з цим попрацювати так, щоб в душі не було погано. Всілякі ритуали на свічках...) Реально, до речі працює)
Ангеліна Мюрей, ❤️❤️❤️
Кажуть, тіні довші перед світанком. А заздрість — то не гріх, а крик душі, яка боїться не встигнути сказати своє слово.
Я читаю — і відчуваю: у вас є те, що сильніше за страх. Ви знаєте, що носите в собі легенду. Так, світ іноді здається несправедливим: ти ще мовчиш, а хтось уже викрикує. Але тиша — теж сила. Тиша визріває.
Ваша сторія ще попереду. Вона жива. Вона дихає. І коли прийде час — вона знайде своє перо.
Заздрість — це не ворог. Це пам’ять серця про те, що ти теж здатен творити.
І коли настане ваш момент — світ запам’ятає. Бо кожне слово, написане від душі, — ламає тишу.
Тримайтеся. Ми всі йдемо цим шляхом. Просто у кожного — своя ніч і своє пробудження.
Христина Вілем, )))
Дозвольте скажу свою думку.
Це історія про те, що задуми літають у повітрі, і кожен собі ловить. А ще про те, що ідея - ніщо, реалізація - все.
Скільки є книг про чудовисько Франкенштейна, про Дракулу, колонізацію Марса, машину часу, прибульців-окурпатів, повстання машин, зрештою антиутопій минулого століття, поєднаних однією ідеєю.
Ми знаємо усі достойні, а не обираємо якусь одну серед тематичних книжок.
Зрештою, книга - не кобаса: купив таку, то вже іншу не куплю.
У мене є унікально-геніальна ідея, як і у всіх, я буду при смерті, коли побачу, як хтось її вже заюзав. Нехай тоді мені нагадають, що це не забороняє й мені її втілити.
Елара Кель, Я дотримуються тієї думки, що наукова фантастика повинна мати добру і реалістичну базу
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати