"І його слова, які прозвучали як вирок:

«Кому, по-твоєму, суд віддасть дитину, якщо до цього дійде?»

Ці слова ріжуть мене, як ніж вершкове масло. Я знаю, що Розовський має рацію. У нього гроші, зв’язки, влада. А в мене – тільки любов до сина й бажання бути з ним. Але цього недостатньо. Не в цьому світі.

Згадую, як він дивився на мене, коли говорив ці слова. Його очі були холодними, як лід. Це вже не той Слава, якого я кохала, і який освідчувався в коханні мені. Це – Владислав Розовський. Людина, яка може зруйнувати будь-яке життя одним рухом руки."

"Я ТОБІ ВИНЕН"

Розділ 49 вже на сайті!

Нагадую, що сьогодні діє знижка на "ВІДДАЙ МЕНІ СВІЙ БІЛЬ"

"– Лейло, якщо ти не захочеш, нічого не буде. Просто відпочинемо та повернемося.
І я погоджуюсь. Хоча мені дуже страшно. Ні, я боюсь не Стаса, я боюсь того, що не зможу наважитися, боюсь, що минуле знову накриє мене, і я не зможу переступити через свої страхи.
– Стасе, ти повинен розуміти, я не впевнена, що зможу… ну, ти розумієш про що я…
– Я все розумію, Лейло, і намагатимуся зробити так, щоб ти забула свої страхи… Але, повторюся, якщо не захочеш, нічого не буде. Просто довірся мені, і я заберу  весь твій біль. Просто довірся."

"Нав’язлива ідея Стаса поголитися мене трохи лякає, може, у нього ще і струс? Інакше, чим пояснити це маніакальне бажання поголити бороду? Я взагалі теж не люблю рослинність на обличчі в чоловіків, але ми не в тих умовах зараз.

Та я б давно його сама поголила, щоб тільки він заспокоївся. Якби було чимось. Бритви у врятованих речах не виявилося, а єдиним ножем, який я знайшла, можна лише покалічитися.

Прийшовши до тями та виявивши себе пов’язаним, Стас відмовляється зі мною розмовляти. Мені теж до нудоти не подобається ця ситуація. На собі випробувала, що означає не мати змоги поворухнутись і залежати від волі іншої людини. Але так Стас хоч не намагається нікуди йти й не знепритомніє від болю."