Важлива деталь:)

Привіт усім!♡

Рада поділитися новиною — наступна глава в процесі)))

Також хочу повідомити, що додала певний натяк в третю главу, під назвою "Ключ з металевим брелком"

Ось і він:

 Деррі ледь усміхнувся, притиснувши стакан до долонь. Гаряче, гірке тепло трохи полегшувало відчуття втоми. Він зробив ковток, глянувши на екран телевізора, що блимав на стіні навпроти.

— …сьогодні зранку в лісі було виявлено понівечене тіло молодого чоловіка… — промовляв ведучий у червоній краватці. На тлі — кадри з місця події: обгороджений ліс, миготіння поліцейських маячків, люди в жилетах і камера, що тремтіла на ходу.

— Поліція підозрює, що це — вовки, — продовжував репортер. — Хоча раніше таких випадків у межах міста не фіксували…

— Бовдури! — зненацька в кадрі з’явився сивий чоловік у мисливській куртці. Він вибіг перед камерою, хапаючи ведучого за плече. — Гляньте на сліди — лапи перетворюються на ступні! На людські ступні!

— Прошу, заспокойтесь, — нервово озвався журналіст, однак чоловік не відступав. — Давайте дамо слідству робити свою роботу...

— Сліпі дурні! — чоловік вхопив його за комір.

— Заберіть його, — наказав хтось за кадром. Пара поліцейських увірвалася в кадр, скрутила чоловіка й повела до машини.

— Люди, схаменіться! — ще встиг вигукнути той. — Ці істоти серед нас! Вони — ...

  Клац.

  Картинка змінилася. На екрані з’явилась яскрава заставка музичного кліпу, в якому дівчина в блискучому комбінезоні скакала під електропоп.

— Чого ти переключила? — здивувався Деррі, повертаючи погляд до колеги, що тримала в руці пульт. — Хоч щось розвіювало нудьгу. 

— Тобі сильно нудно на роботі? — Еріка підняла брову й усміхнулась кутком вуст.

    Він лише злегка посміхнувся не відповідаючи нічого."

 

До зустрічі в наступній главі♡

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Вечірні теревені ❤️
Вже дуже давно ловлю себе на максимально дивній ситуації. До мене приходить натхнення приблизно після кількох днів повного відпочинку і, можливо, навіть деградації (не виходячи на вулицю, не спілкуючись ні з ким). От просто
Буктрейлер до 1 частини "Впусти мене у своє серце"
Вперше роблю картинку з посиланням на відео, якщо що не засуджуйте. Намагалась, як могла. Запрошую до перегляду:)
Про деякі речі які складно писати.
Вивчаю потроху деякі аспекти письменницького ремесла. І останнім часом доволі складно писати, тому що опрацьовую певну техніку і думаю над нею. Майстерність автора проявляється не в тому, щоб пояснювати та розжовувати,
НІ! НІ! І Ще Раз НІ!
А цій знижці - так!) Іспит для ректора - Якщо боїшся, так і скажи, - зелені очі звужуються, грайливо поглядають на мене. - Не дочекаєшся! — От чорт! Знає на що тиснути, адже я ніколи не дам задній хід, тільки повний вперед! -
Аліна лютує...
​Вітаю, любі мої букнетівці!❤️ Запрошую до оновлення: Аліна з'являється на сходах із дитиною на руках. У мене очі лізуть на лоб! Не можу відірвати погляду від немовляти, щоб подивитися в очі матері. Але ковтаю і видихаю... ​—
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше