Любі мої! ❤️ Хочу сказати ще раз величезне дякую кожному, хто читає книгу «Дихати(не)тобою». Коли я писала цю історію, навіть не уявляла, що вона настільки відгукнеться у ваших серцях. Для мене безцінно знати, що ви

Ніхто ж не забороняє спати в театрі? Тому заплющую очі. Щойно повіки опускаються, відчуваю, як по моїй руці щось ковзає. Ніжне. Неймовірно ніжне. Я розплющую очі та повертаю голову. Бачу, що біля мене стоїть дівчина з дуже

Привіт. Мабуть, кожен із нас хоча б раз читав книгу, після якої хотілося сказати автору: "Навіщо?.. Він же міг вижити." Іноді смерть героя стає одним із найсильніших моментів історії. Але іноді виникає зовсім інше відчуття.

Хай. Якби мене запитали, який предмет у романі «Живий Донор» я вважаю найнеочікуванішим символом, я б без вагань відповіла: лікарняне желе. Так, звичайне фруктове желе, яке в американських лікарнях справді часто

Пам’ятаєте це відчуття? Ви стоїте перед прірвою, бачите, як бурхливе море несе десь унизу свої пінні хвилі, чуєте голосні крики птахів і розумієте, що втратили контроль над своїм життям. Здається, що скажений вітер