❤музою не народжуються — нею стаєш, якщо ти кіт❤️

Щоденник письменниці, запис №1
Мобі вважає, що я драматизую. Я вважаю, що він — мій співавтор. Хоч і нахабний.
Мобі, мій надзвичайно самозакоханий кіт-британець, впевнений, що кожна моя історія потребує щонайменше одного харизматичного котячого персонажа (бажано його копії). Я ж вважаю, що він просто нахабний співавтор, який використовує своє муркотіння як засіб маніпуляції (саме такого нахабу ви зустрічали, коли читали мій роман "Помилково заручені")
19:47 — Після напруженого дня, коли реальність нарешті відступає на другий план, я дозволяю собі маленький ритуал. Велика керамічна кружка, наповнена гарячим трав'яним чаєм з лимоном, кілька крихітних пісочних печеньок, розкладених на блюдці і мій улюблений плед, м'який та затишний. Саме в цій атмосфері неспішно народжується натхнення. Вмикаю ноутбук, відкриваю файл з останнім розділом…
19:48 — І ось він, мій пухнастий наглядач, вже тут. Його величність вирішила, що центр клавіатури — ідеальне місце для демонстрації свого королівського статусу. Розлігся в усій своїй британській красі, ліниво водячи жовтими очима, ніби оцінюючи кожну мою майбутню літеру. Здається, зараз він спробує власноруч внести корективи. Його лапа вже зависла над клавішею: «Терміново! Героїні не вистачає… елегантності. І кота. Елегантного кота.»

20:10 — Сцена першого поцілунку під зоряним небом. Романтика аж зашкалює. Аж раптом на екрані з'являється незрозуміла абракадабра з безкінечної кількості літер «Ф». Це або його глибока літературна критика, виражена котячою мовою, або він просто задрімав, випадково заблокувавши клавіатуру. Підозрюю друге.
20:27 — Сеанс творчості переривається черговою вимогою уваги. Спочатку в хід йде легке торкання лапкою до моєї руки (ненав'язливо, але наполегливо). Потім, не отримавши бажаного, Мобі переходить до більш рішучих дій: намагається зацікавитися моєю чашкою з чаєм (ледве не втопив там свою вусату мордочку) і починає грайливо бити лапою по монітору, наче намагається зламати якийсь надсекретний код. Хочеш писати про справжні людські емоції? Спробуй описати відчай письменниці, яка не може написати жодного речення без котячого контролю кожні п'ять хвилин.

21:03 — Знову роблю відчайдушну спробу поринути у світ своїх героїв. О, диво з див! Мобі нарешті заспокоївся і заснув… прямо на роздрукованих аркушах з чернеткою нового розділу. Його пухнасте тіло мирно коливається в такт його сонного муркотіння. Сподіваюся, хоч якісь важливі сюжетні повороти не зникли під шаром котячої шерсті.
21:30 — У фінальній сцені моя героїня, ризикуючи життям, намагається врятувати свого вусатого нахабу від лап не менш симпатичного песика Родіка (із роману "Помилково заручені"). Мобі, який до цього моменту вдавав глибокий сон, раптово розплющив одне око, уважно прослухав (або зробив вигляд) цей фрагмент і… схвально лизнув свою лапу. Здається, ця драматична кульмінація отримала його особисте схвалення. 
Отакий мій вечір. Класика жанру: я — автор, кіт — бос, натхнення — залежить від того, чи вдасться мені відвоювати простір на столі.

❤️ А хто є вашим натхненником? 

❤️❤️❤️ З любов'ю Тіна ВОЛФ, ваша невгамовна авторка :)❤️❤️❤️

Ілюстрації створені з допомогою ШІ  :)

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Катря
08.05.2025, 19:50:40

Я так сміялась, коли читала про Аліниного Васька та Родіка) Мені подобається, коли ви в своїх книжках пишете про тварин. А особливо, якщо разом з головними героями вони виглядають смішно )

Тіна Волф
08.05.2025, 20:01:06

Катря, Мені приємно, що ви так реагуєте на Аліниного Васька та Родіка! Я сама їх дуже люблю! Тварини – це ж невід'ємна частина нашого життя, і вони часто привносять у нього стільки комічних ситуацій. А коли їхні витівки переплітаються з життям головних героїв, виходить просто вибухова суміш! )

avatar
Софія Анрі
08.05.2025, 19:23:51

Хі-хі, я так і подумала, що в кота Аліни є свій прототип ❤️

Показати 2 відповіді
Софія Анрі
08.05.2025, 19:40:08

Тіна Волф, ❤️

avatar
Настя Коваленко
08.05.2025, 19:09:27

Клас❤️❤️❤️

Тіна Волф
08.05.2025, 19:17:33

Настя Коваленко, ❤️❤️❤️

avatar
Тамара Юрова
08.05.2025, 19:13:18

Коти це завжди окрема історія.
Я, коли дивлюся на своїх, то відчуття, що це вони мене взяли жити до себе, а не навпаки.

Тіна Волф
08.05.2025, 19:17:23

Tamara Yurova, Не можу не погодитися з вами. Коти – це взагалі окрема цивілізація!

avatar
Марина Тітова
08.05.2025, 19:02:32

Коти боси ще ті:)) Особливо з тим довгим "Ф" нафеячити вміють на нійцікавішому місці))

Тіна Волф
08.05.2025, 19:04:15

Марина Тітова, Це точно! Помічники ще ті)

Інші блоги
Коли в голові оселяється дурне
Знаєте, іноді наш мозок вирішує, що нам і без того недостатньо проблем, тому підкидає ще кілька абсолютно геніальних думок. Наприклад: «А раптом я бездарність? А раптом писати — це взагалі не моє? А що, якщо
Запальний четвер і гарний настрій...
Не знаю як у вас, та у мене шалено гарний настрій дорогі читачі)) Тому що я сьогодні перечитувала свою книгу))) >>>>>>Вибір Місандеї <<<<<< Це моя перша дитинка, та вона має безліч цікавих
Спойлер))
Моя за контрактом — Люба, ти ще довго? — я заглянув до кімнати, спершись плечем об одвірок. — Ще хвилинку, не можу знайти сережку. Я підійшов до Лії й обійняв її за талію, притягуючи ближче. Нахилився до шиї й
Як земля може пахнути кінським потом? РозбІр
Нещодавно в коментарях виникла цікава дискусія щодо фраз і деталей у тексті моєї книги. Одне з питань: «Як земля взагалі може пахнути кінським потом?» Здається, ніби для цього коня треба «загнати насмерть», щоб
✍️ Які тропи вам набридли? ✍️
Привітики ⭐ Поговорімо про тропи в історіях. Так вже ведеться, що для кожного жанру є мало не обов'язкові тропи, без яких книга ніби неповноцінна. І ми часто піддаємося цій легкій хімії – і кидаємо в сюжет побільше
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше