Додано
08.05.25 18:44:04
❤музою не народжуються — нею стаєш, якщо ти кіт❤️
Щоденник письменниці, запис №1
Мобі вважає, що я драматизую. Я вважаю, що він — мій співавтор. Хоч і нахабний.
Мобі, мій надзвичайно самозакоханий кіт-британець, впевнений, що кожна моя історія потребує щонайменше одного харизматичного котячого персонажа (бажано його копії). Я ж вважаю, що він просто нахабний співавтор, який використовує своє муркотіння як засіб маніпуляції (саме такого нахабу ви зустрічали, коли читали мій роман "Помилково заручені")
19:47 — Після напруженого дня, коли реальність нарешті відступає на другий план, я дозволяю собі маленький ритуал. Велика керамічна кружка, наповнена гарячим трав'яним чаєм з лимоном, кілька крихітних пісочних печеньок, розкладених на блюдці і мій улюблений плед, м'який та затишний. Саме в цій атмосфері неспішно народжується натхнення. Вмикаю ноутбук, відкриваю файл з останнім розділом…
19:48 — І ось він, мій пухнастий наглядач, вже тут. Його величність вирішила, що центр клавіатури — ідеальне місце для демонстрації свого королівського статусу. Розлігся в усій своїй британській красі, ліниво водячи жовтими очима, ніби оцінюючи кожну мою майбутню літеру. Здається, зараз він спробує власноруч внести корективи. Його лапа вже зависла над клавішею: «Терміново! Героїні не вистачає… елегантності. І кота. Елегантного кота.»

20:10 — Сцена першого поцілунку під зоряним небом. Романтика аж зашкалює. Аж раптом на екрані з'являється незрозуміла абракадабра з безкінечної кількості літер «Ф». Це або його глибока літературна критика, виражена котячою мовою, або він просто задрімав, випадково заблокувавши клавіатуру. Підозрюю друге.
20:27 — Сеанс творчості переривається черговою вимогою уваги. Спочатку в хід йде легке торкання лапкою до моєї руки (ненав'язливо, але наполегливо). Потім, не отримавши бажаного, Мобі переходить до більш рішучих дій: намагається зацікавитися моєю чашкою з чаєм (ледве не втопив там свою вусату мордочку) і починає грайливо бити лапою по монітору, наче намагається зламати якийсь надсекретний код. Хочеш писати про справжні людські емоції? Спробуй описати відчай письменниці, яка не може написати жодного речення без котячого контролю кожні п'ять хвилин.

21:03 — Знову роблю відчайдушну спробу поринути у світ своїх героїв. О, диво з див! Мобі нарешті заспокоївся і заснув… прямо на роздрукованих аркушах з чернеткою нового розділу. Його пухнасте тіло мирно коливається в такт його сонного муркотіння. Сподіваюся, хоч якісь важливі сюжетні повороти не зникли під шаром котячої шерсті.
21:30 — У фінальній сцені моя героїня, ризикуючи життям, намагається врятувати свого вусатого нахабу від лап не менш симпатичного песика Родіка (із роману "Помилково заручені"). Мобі, який до цього моменту вдавав глибокий сон, раптово розплющив одне око, уважно прослухав (або зробив вигляд) цей фрагмент і… схвально лизнув свою лапу. Здається, ця драматична кульмінація отримала його особисте схвалення.
Отакий мій вечір. Класика жанру: я — автор, кіт — бос, натхнення — залежить від того, чи вдасться мені відвоювати простір на столі.
❤️ А хто є вашим натхненником?
❤️❤️❤️ З любов'ю Тіна ВОЛФ, ваша невгамовна авторка :)❤️❤️❤️
Ілюстрації створені з допомогою ШІ :)
Тіна Волф
505
відслідковують
Інші блоги
ДЕФЕКТ БЛИЗЬКОСТІ ЧИТАТИ — Ти пропонуєш мені фіктивний шлюб? — нарешті вголос сформулював Яблонський, усе ще перебуваючи в певній розгубленості. — Так, — із завмиранням серця відповіла Надія. Навіть найбільші
Друзі, привіт! Передусім вітаю всіх із прийдешнім святом Великодня! Бажаю миру, тепла, божого благословення в кожну родину! Зайшла подякувати всім, хто читає мої книги. Всім, хто пише прекрасні коментарі й рекомендації.
Марафони на букнеті можуть дати вам певну кількість підписників та певне просування. Що ніколи вам не дадуть марафони - це чесний відгук про рівень вашої майстерності. Лише теплу ванну ілюзії та купу похвал. Це
Вітаю, мої неперевершені ♥ Вчора вже багато хто мене привітав, а сьогодні я подякую кожному з вас, мої неперевершені підписники ♥♥♥ Я зареєструвалася тут 28 січня 2024 року, щоб перенести мої фанфіки на українську
Вітаю, мої хороші!) Сьогодні хочу вас запросити до надзвичайно емоційної та палкої історії кохання Раяна Кінга та Саві, зухвалого мажора та відмінниці, зведених брата та сестри, почуття яких почалися з протистояння та неприязні.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ так сміялась, коли читала про Аліниного Васька та Родіка) Мені подобається, коли ви в своїх книжках пишете про тварин. А особливо, якщо разом з головними героями вони виглядають смішно )
Катря, Мені приємно, що ви так реагуєте на Аліниного Васька та Родіка! Я сама їх дуже люблю! Тварини – це ж невід'ємна частина нашого життя, і вони часто привносять у нього стільки комічних ситуацій. А коли їхні витівки переплітаються з життям головних героїв, виходить просто вибухова суміш! )
Хі-хі, я так і подумала, що в кота Аліни є свій прототип ❤️
Тіна Волф, ❤️
Клас❤️❤️❤️
Настя Коваленко, ❤️❤️❤️
Коти це завжди окрема історія.
Я, коли дивлюся на своїх, то відчуття, що це вони мене взяли жити до себе, а не навпаки.
Tamara Yurova, Не можу не погодитися з вами. Коти – це взагалі окрема цивілізація!
Коти боси ще ті:)) Особливо з тим довгим "Ф" нафеячити вміють на нійцікавішому місці))
Марина Тітова, Це точно! Помічники ще ті)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати