Запрошую до новинки від Еліс Кларк -  романтичної історії з тропом "від ненависті до кохання" - "Викрадена наречена" !

Напередодні весілля з нелюбом вона втікає з дому і сідає на мотоцикл до незнайомця. Думає, що його прислав її хлопець, але це не так, і у викрадача щодо неї зовсім інші плани...

— А коли Сергій приїде? — запитала я.  — Коли прийде час, — відповів він розмито, а потім додав примирливо: — Вечерю принести? Голодна? Чи то вже буде сніданок… Хммм… Я відчула, що в мене справді забурчало в животі.   — Ну принеси, — сказала, насупившись. — Але ти спробуєш сам, перш ніж я буду їсти.  — Давай ввічливо проси, а то нічого не отримаєш, — він теж насупився.  — Ну й не треба, обійдуся, — мені не хотілося бути з ним ввічливою. Якийсь слуга, а поводиться немов великий пан.  — Як скажеш, принцесо, — хмикнув він. — Коли вже будеш реально голодна, приходь. І попроси як слід. Тоді я погодую тебе…

Продовження - щодня о 18.00! Додавайте книгу в бібліотеку та підписуйтесь на авторку, щоб не пропустити найцікавішого!

У нових розділах щодня ви знайдете сюрпризи. А активні коментатори, які щодня коментують книгу, гарантовано отримають приємні подарунки!

Уривок для вас із сьогоднішнього розділу:

Принцеса гордо пішла до себе, грюкнувши дверима в мене перед носом. Ну і нехай. 

Я їсти не хотів, тож збирався просто відправитись до спальні. Біля її кімнати була одна гостьова. Ну, теж як варіант. Чому ні. Сон прийшов легко, хоч я і спав на незвичному місці.

Зранку спустився на кухню і побачив, що дівчисько стоїть біля холодильника і їсть котлети прямо з каструлі. 

— Манерам тебе точно вдома не вчили, тепер навіть думаю, що пощастило твоєму нареченому, що ти втекла, — хмикнув я, усміхаючись.

 — Та й ти ніби не зразок добрих манер, — хмикнула вона, здається, нітрохи не розгубившись. 

— Все одно, жінки мають бути витонченими, — я похитав головою. — А ти жереш, як мужик-далекобійник з нічної траси.

— Розслабся,  я ж не твоя наречена, — вона поставила каструлю на стіл, налила з пляшки у склянку води і почала пити. 

— Давай, погрій і мені шось, чи що. Там є мікрохвильовка, — я кивнув у бік мікрохвильовки, а сам сів за стіл, увімкнувши телевізор і почавши клацати канали. — І чаю ще зроби.

 — Нормально, а чому я маю тебе обслуговувати? Я в покоївки не наймалася! — вона налила собі ще води. — Може, це ти все розігрій, і чаю зроби? 

— Добре, — я знову кивнув. — Якщо зараз же не погрієш, я погрію сам. Але тоді ти знову без їжі. Знаєш, як кажуть? "Хто не працює, той не їсть".

 — Навіщо ти мене сюди привіз? — вона пильно дивилася на мене. — Ти що, вирішив обманути Сергія? Чи хочеш, щоб він заплатив за мене викуп?

Що буде далі? Читайте тут!

А ще сьогодні діє знижка на книгу Влади Холод "Моє табу"! 

Я влаштувалася на стажування до відомого політика. Здається, він дуже привабливий і харизматичний, от тільки поставив одну умову: за жодних обставин не згадувати про те, що сталося вчора...

— Перевдягайся, не хочу, щоб ти ходила моїм офісом в такому вигляді…
Я знімаю блузку, а потім думаю, що тут мабуть є якісь камери, і він потім може побачити мене в білизні. Після вчорашнього я маю про нього не найкращу думку... Але ходити в блузці навиворіт ще гірше. Тож швидко одягаю її так як треба.
— Все, можете повертатися, — кажу до нього.
Він розвертається і усміхається:
— Точно, — його ніби осяяло. — Якби ти була піджейкою, як я подумав вчора, відвертатись би не довелось…