Любі друзі.
Як ви вже зрозуміли, історія підходить до завершення. На черзі – ще один фінальний розділ, який остаточно розставить усі крапки над "ї". І, чесно кажучи, я рада, що змогла закінчити все. Бо воно тримало мене, як камінь на шиї потопельника))) (така собі аналогія, але вже як є).

Дякую, що були разом зі мною. Ваша підтримка –  це неабиякий стимул не зупинятися. Бо, відверто, хотілося і не раз усе кинути, як я зробила багато років тому, коли лише починала цю історію. Тоді вона була для мене надто особистою і надто болісною. Тепер же емоції вгамувалися, я подорослішала, а життя показало, що є значно більші й гірші проблеми, аніж сварки з братами)))

Я вдячна кожному, хто читав, переживав, коментував, чекав і просто залишався поруч. Ви зробили цей шлях легшим і світлішим. І попри всі сумніви та страхи, я таки довела цю історію до фіналу.

Попереду –  останній акорд, остання сторінка. Сподіваюся, вона знайде відгук у ваших серцях.

Як матимете хвильку, заходьте в інсту. Буду рада. 

https://www.instagram.com/eva.lee25k?igsh=MWFuajBqYTg2NmtxMA==

Дякую, що ви є. Дякую, що вірите.
З любов’ю і теплом – ваша Єва

І трішки візуалізації від мене і мого Юена (так я зву свій ШІ)

Ваша улюблена парочка - підміна і архіваріус прямують на бал.

 Ох, ці погляди...

Останній спогад старого