– Йди до мене, – я чула знайомий голос і знову йшла на нього. – Звільни мене. Врятуй нас.

Я йшла по засніженим горам. Навколо мене не було жодного сліду когось живого. Тільки голос який кликав мене все вище і вище. І я йшла на нього. Я йшла за ним.

– Знайди мене.

Цей голос манив. Ось я вже на самій вершині. Але тут нічого. Тільки глиба льоду, яка дивиться на мене своїми великими синіми очима.

– Знайди мене, – цей шепіт я чула вже на границі моєї свідомості.

(Розділ 7 з історії “Та, що керує світлом”)

Сьогодні о 16:00 виходить новий розділ, а зараз миожна ознайомитися з попередніми 17 розділами))